Тоні Моррісон: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
#SheSaid goes on! Кампанія триває), доповнення
Рядок 20:
| Автор = }}
 
== Про Тоні Моррісон ==
{{Q
| Цитата = [[Геній]] Тоні Моррісон, завдяки якому вона уникає кітчу, полягає в тому, що вона знаходить мову, якою передає саму неможливість виразити [[рабство]] — процес, який включає щось поза межами реалізму.<ref>Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 231</ref>
| Автор = [[Генрі Луїс Гейтс]]
| Оригінал = }}
{{Q|Цитата = У романах Моррісон відсутність білих людей повністю дорівнює їхній присутності.<br/>Щоб існував [[рай]] на землі, мають бути ті, хто в нього інституціоналістично не допущені. Моррісон не підважує цю тезу. Вона знову і знову дошукується причин такого стану речей. Чому для безпечного життя одних інші мають весь час перебувати під загрозою? Ось її головне запитання{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=335}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]]}}
{{Q|Цитата = Тоні Моррісон – перша темношкіра письменниця, яка стала лауреаткою [[Нобелівська премія|Нобелівки]] з літератури, у 1993-му. Формулювання комітету – ''«в своїх сповнених поезії і мрії романах спромоглася оживити важливий аспект американської реальності»''. Важливий аспект тут – роздуми Моррісон про те, як рабство донині впливає на формування чорної спільноти й ідентичність кожної окремої людини з темним відтінком шкіри, про само знецінення й самооб’єктивацію чорної [[Жінка|жінки]] – бо вона пише таки переважно про жінок (Нобелівський комітет був аж занадто делікатний із тим «важливим аспектом»){{sfn|Ніч на Венері|2020|с=335}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Про популярність цієї авторки годі говорити: вона була бажана і в «крутоголових» преміях типу Нобелівки і [[Пулітцерівська премія|Пулітцера]], й у «масових» шоу типу «Читацького клубу [[Опра Вінфрі|Опри]]». Вона ще активно працювала і видавалася, а вже вийшла академічна енциклопедія, присвячена суто її творчості, – небагато письменників за життя такого удостоюються. Вона писала романи, п’єси, наукові есе, дитячі книжки й лібрето про проблеми чорної спільноти, але її вже давно ніхто не намагається зробити іконою «чорної культури США»: фазу культурних символів творчість Моррісон переросла{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=335}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Вона свідомо відсуває свою біографію на другий план: через неї мають говорити голоси тисяч чорних жінок, які не мали шансу бути почутими. Такий собі не містичний медіум. У Моррісон є збірка наукових есе про літературу: яка зветься «Граючи в темряві» – не тільки в темряві, а й у чорноті й трішки в [[Тінь|тіні]]. В чорноті-тіні-темряві прагне залишитися й вона сама{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=336}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Назви одинадцятьох її романів – напрочуд і нарочито прості: «Найсумніші» (NB: чи найблакитніші) очі», «Пісня Соломона», «Сула», «Кохана» (це імена), «Смоляне опудало» (це прізвисько), «Джаз», «Рай», «Любов», «Милосердя», «Дім». Останній – «Боже, бережи моє дитя»; ця назва звучить в унісон якраз до дебютних «Найсумніших очей»: дівчат жорстоко карають за невідповідність ідеалам прийнятної [[Краса|краси]]. Цикл замкнувся, відбувши всі необхідні фази – імена, безіменність, великі ціннісні концепції та їхню відсутність{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=336}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Уже перша її книжка була вибухом двозначних тем і таких само неоднозначно сильних [[Емоції|емоцій]]. А щоб назвати ті теми-емоції, варто було підняти з самого дна [[Слово|слова]], які пережили не одну стадію інфляції сенсів, затерлися до непізнаваності. От яка різниця між «[[милосердя]]м» і «[[Любов|любов’ю]]»? Для Моррісон – колосальна{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=336}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Герої Моррісон легко втрачають і легко знаходять свої імена: втрата тут не завжди [[зло]], а знахідка – благо. І, до речі, Тоні Моррісон – це не справжнє ім’я, її звати Хлоя Арделія Воффорд. Іменем Тоні, отриманим при наверненні в [[Католицтво|католицизм]] (на честь відлюдника-цілителя святого Антонія, між іншим), вона почала називатись уже дорослою жінкою{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=337}}.
|Коментар = З есею «Тоні Моррісон»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Якщо герої її художнього [[світ]]у – нащадки вихідців із Африки, її звинувачують у вузькості вибору теми, або у віддаленості від білого читача, або ж у надмірній політизованості. Якщо авторка зображує полірасовий світ Америки, де до кольорових ставляться, як до людей другого сорту, їй докоряють категоричністю, тривіальністю та знову ж – політизованістю{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=337}}.
|Коментар = З есе про Тоні Моррісон
|Оригінал =
|Автор = }}
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
 
== Джерела ==
* {{книга|автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]] |заголовок = Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |місто =Київ | видавництво =ArtHuss |рік=2020 |сторінок = 464 |isbn = 978-617-7799-43-5 |ref = Ніч на Венері}}
 
{{Нобелівська премія з літератури}}
 
{{Поділитися}}
 
{{DEFAULTSORT:Моррісон Тоні}}