Нечуй-Левицький Іван Семенович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м оновлення даних |
доповнення |
||
Рядок 9:
{{Q|Цитата = Літературний язик був не народний, а чужий, болгарський, він був разом з тим і церковним язиком як на Україні, так і в Великоросії, і дуже було натурально, коли книжки, написані на Україні, переходили в Великоросію, а з Великоросії йшли, навпаки, на Україну. Всі книжки були написані однаковим ненародним язиком, і читали їх тільки духовні, бояри та князі. Не вважаючи на ясні сліди українського язика й народного духу в «Слові о полку Ігореві», в літописі Нестора і в інших українських літописях, все-таки сі твори написані язиком однаковим з язиком творів Північної Русі<ref name="utoronto"/>.}}
{{Q|Цитата = Од того часу, як [[Богдан Хмельницький]] оддав Україну московському цареві Олексієві, київські вчені перенесли схоластично-клясичне літературне прямування в Москву, де до того часу панувала ще візантійсько-болгарська література: Єпіфаній Славинецький, Симеон Петровський-Ситніянович ([[Симеон Полоцький]]), [[Димитрій (Туптало)|Дмитрій Туптало Ростовський]] і багато інших київських учених перейшли в Москву і перенесли туди нове, свіжіше літературне прямування<ref name="utoronto"/>.}}
{{Q|Цитата = Язик Ломоносова, Державіна, [[Сковорода Григорій Савич|Сковороди]], Прокоповича (в драмі «Милость Божія»), Іосифа Левицького, Лісенецького дуже похожий, тільки в великоруських клясичних писальників він чим далі, тим більше набирається народних великоруських слів, в українських – він мішається з народними українськими словами. Нема нічого дивного, коли твори Ломоносова й Державіна могли читати на Україні і навіть в Галичині: вони ні духом, ні язиком не були зовсім незрозумілі на Україні, бо й на Україні ще писали давнім церковним мало реформованим язиком, а в Галичині стара святоюрська партія й досі пише церковно-бурсацьким язиком, на котрий і собаки брехали б з переляку, якби хоч трохи тямили в літературі<ref name="utoronto"/>.}}
{{Q|Цитата = В перших десятках XIX віку ми бачимо якусь вавілонську мішанину прямування й мови в великоруській літературі під напливом європейських літератур. [...] [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкін]] та [[Лермонтов Михайло Юрійович|Лермонтов]] копірують [[Джордж Гордон Байрон|Байронового]] «Чайльд-Гарольда» та «Манфреда» і вносять півреалізм в літературу. В той таки час геніяльний українець [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь]], почавши з народно-романтичних повісток з українського народного та давнього козацького бита, закладає нову школу, зовсім реальну, і наводить великоруську літературу «Вечорами на хуторі» на народну й національну стежку. Всі ці літературні течії пливуть паралельно одна при другій, змагаються, борються, доки Гоголь не засліпив своїм [[талант]]ом і клясицизму і романтизму і не заклав нової реальної та національної великоруської літературної школи. Ся вся література поплила на Україну: її потягла за собою великоруська школа на Україні<ref name="utoronto"/>.}}
{{Q|Цитата = А тим часом на Україні од самого початку XIX віку почалася вже [[українська література]]. В 1798 році вже вийшли пісні «Енеїда (Котляревський)|Енеїди» [[Котляревський Іван Петрович|Котляревського]]. Князь Цертелев, Максимович, Лукашевич видали народні українські пісні. Коло 1820 року Котляревський видав «[[Наталка Полтавка|Наталку Полтавку]]» та «Москаля-чарівника». За Котляревським виступив [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Квітка]], [[Гулак-Артемовський Петро Петрович|Гулак-Артемовський]], [[Гребінка Євген Павлович|Гребінка]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Куліш]], [[Костомаров Микола Іванович|Костомаров]], а далі геніяльний [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченко]]. В Галичині, де не було великоруської літератури, українська література розвивалася самостійніше й нормальніше: там стара партія держалася схоластично-клясичного прямування старої Київської академії, а в паралелі з нею од 1837 року виступила нова українська школа в особі [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіяна Шашкевича]], що почав писати чистим народним українським язиком<ref name="utoronto"/>.}}
== Про Нечуя-Левицького ==
| |||