Нечуй-Левицький Іван Семенович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 18:
{{Q|Цитата = Окрім прозаїчного й поетичного народного язика, принцип народности в літературі захоплює ще глибше, захоплює ті блискучі поетичні фарби, котрими обсипана прозаїчна народна мова, котрими закидані [[українські народні пісні]], вся народна поезія в казках, приказках, загадках, [[Колядки|колядках]] та щедрівках. В прозаїчній мові і в народних усних поетичних творах є свої ідіоми, свої епічні та ліричні форми, і в кожної національности свої окромні, часом зовсім непохожі на інші. На скільки народ багатший [[Фантазія|фантазією]], [[серце]]м, [[розум]]ом, на стільки виразніші в його ідіоми, блискучіші епічні та ліричні форми. Бідніший духом народ має бідніші поетичні епічні форми, часом грубі, часом недоладні<ref name="utoronto"/>.}}
{{Q|Цитата = Хоч в українській літературі й нема так багато списаного журнального та газетного паперу, як в великоруській або в польській, але діло не в папері, а в самому дусі, в самому прямуванні, котре чого-небудь варто, і більше коштує, ніж широка, просторна форма. Це широка, пряма дорога для будущого: аби люде, а піп буде<ref name="utoronto2">[http://sites.utoronto.ca/elul/Nechui/Ukrainstvo/ukrainstvo06.Nepotribnist-2.html Іван Нечуй-Левицький. Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини (Сьогочасне літературне прямування). Частина 2]</ref>!}}
{{Q|Цитата = Сумно стає на душі, як подумаєш про '''будущі''' часи України під московськими пазурями; сумно стає не тільки в політичних відносинах, але навіть в національних та літературних... Великоруська нація молода, з диким консервативним характером, з китайською фанаберією; вона все тягне назад, а не вперед – і в свойому старообрядстві, і в візантійсько-московському православії, і в централізмі, вже невідомому в Європі, і в нелюбові до Європи, і в своїй зажерливости. Якесь справді самодурство сидить в цій нації, і воно викидає на нашу шию самодурів-політиків, і буде викидати хто його зна й доки<ref name="utoronto2"/>...}}
{{Q|Цитата = Україну жде погана перспектива в Росії, перспектива темна, як ніч, і тільки нові українські інтеліґентні національні сили світять в тому темному будущому часі, як зірниця ранком. Сходь же, зоре, і поведи за собою пишне літнє гаряче [[сонце]], щоб воно освітило всю Україну, прогнало сумну, пекельну [[ніч]] і повело за собою ясний [[день]] науки і просвіти – і волі, волі, волі... Наше [[Майбутнє|будуще]] в чужих руках, але... і в наших<ref name="utoronto2"/>! }}
{{Q|Цитата = Україна буде й мусить домагатись права свої національности, свого язика в усіх школах і в громадянській жизні, в адміністрації, права вільної преси, права заводити усякі наукові й суспільні товариства, які потрібні для широкого ліберально-проґресивного розвиття усієї маси нації зверху до самого дна<ref name="utoronto2"/>.}}
== Про Нечуя-Левицького ==
| |||