Шевченко Тарас Григорович: відмінності між версіями

{{Особа

| Зображення = Taras Shevchenko selfportrait oil 1840-2.jpg

| wikipedia = Шевченко Тарас Григорович

| source = Категорія:Шевченко Тарас Григорович

 

{{Othernames|Шевченко}}

 

== Цитати ==

{{Q|Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!|''«Сон» /«Гори мої високії…»/; VІ-ХІІ 1847, Орська фортеця''<ref>{{Cite web

| url = http://cbs-en.ucoz.ru/ELEKTRONNAY_BIB/shevchenkova_krinicja_zbirnik_aforizmiv_iz_tvoriv_.pdf

| archivedate = 2015-01-24

}} Більшість цитат та уривків з листів узято з цієї книги ("Кобзар").</ref>}}

{{Q|Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}

{{Q|О Господи! Дай мені хоч глянуть на народ отой убитий, на тую Украйну!|''«Заросли шляхи тернами…»; І-ІV 1849, Раїм''}}

{{Q|Для чого я на світ родився, свою Україну любив?|''«Чернець»; VІ-ХІІ 1847, Орська фортеця''}}

 

=== Ставлення до Бога ===

Смієшся, батечку, над нами

Та, може, радишся з панами,

 

{{Q

* {{Q|Мені ж, мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

 

 

* {{Q|Не так серце любить, щоб з ким поділиться,

 

* {{Q|Кохайтеся ж, любітеся,

 

* {{Q|Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

 

* {{Q|Тяжко, тяжко в світі жить

{{Q|Жить би, жить, хвалити Бога, кохатися в дітях, так же ні […]|''«[Сотник]»; І-ІV 1849, Раїм''}}

{{Q|[…] Тяжко годувати малих діток неумитих в нетопленій хаті […]|''«Три літа»; 22.XII 1845, В’юнище''}}

{{Q|Тяжко-важко в світі жити сироті без роду, нема куди прихилиться — хоч з гори та в воду.|''«Думка» /«Тяжко-важко в світі жити…»/; 2. XI 1838, Гатчина''}}

 

=== Поезія. Література. Мова ===

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

 

{{Q|[…] Возвеличу

Малих отих рабов німих!

Я на сторожі коло їх

 

{{Q|[…] Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

 

{{Q|Ну що б, здавалося, слова...

 

{{Q|І возвеличимо на диво

 

{{Q|[…] І всі мови

{{Q|Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}

{{Q|Обніміте ж, брати мої, найменшого брата.|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}

{{Q|І ми не ми, і я не я.|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}

{{Q|І премудрих немудрі одурять.|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}

Ніхто й не гавкне, не лайне,

Неначе й не було мене.

{{Q

| Цитата = Реве та стогне [[Дніпро|Дніпр]] широкий,

|Автор = }}

* Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить.

 

* […] Ужасна безнадежность! так ужасна, что одна только христианская философия может бороться с нею.

 

* Ничтожны материальные нужды в сравнении с нуждами души — а я теперь брошен в жертву той и другой!

 

* Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш […]

 

* […] Хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє.

 

* Лучше любить і робить, аніж писать і го­ворить.

 

* Какое чудное, дивное создание непороч­ная женщина! Это самый блестящий перл в венце созданий.

 

* Мати, всюди однакова мати. Коли розум­на та щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розу­му, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в шинку.

 

* […] Коли мене неволя і горе не побороло, то сам я не звалюся.

 

* Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх «Гайдамаків». Пустив я їх у люди, а до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. Може й там над ними сміються так, як тут мос­калі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені білше нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер рознесе.

 

* [Пишу] по-московському скомпоновану. Щоб не казали москалі, що я їх язика не знаю.

 

* Давно ворушиться у мене в голові думка, щоб перевести на наш прекрасний український язик «Слово о полку Игоря».

 

* […] в мене багато дечого нема, а часом і чис­тої сорочки; а гордості та пихи я ще в моєї матері позичив, у мужички, у безталанної крепачки.

 

* […] я по плоті і духу син і рідний брат на­шого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров'ю.

 

* […] я ще тебе просив, щоб ти писав по-своєму, щоб я хоч з твоїм письмом по­балакав на чужій стороні язиком людським.

 

* Бачиш, у мене давно вже думка заворушилась перевести його, те слово, на наш милий, на наш любий український язик.

{{Q

| Цитата = Єдина відрада моя в даний час — це Євангеліє. Я читаю його без вивчення, щодня і щогодини. Раніше колись думав я аналізувати серце матері за життям святої Марії, непорочної Матері Христової, але тепер і це мені буде за злочин.{{sfn|Повне зібрання творів. Том 6|2003|с=50-51}}

| Оригінал = Единственная отрада моя в настоящее время — это Евангелие. Я читаю ее без изучения, ежедневно и ежечасно. Прежде когда-то думал я анализировать сердце матери по жизни святой Марии, непорочной Матери Христовой, но теперь и это мне будет в преступление.}}

{{Q

| Цитата = [[Біблія|Новий Завіт]] я читаю із благоговійним трепетом. Внаслідок цього читання в мені зародилася думка описати серце матері за життям Пречистої Діви, матері Спасителя. Та інша, намалювати картину розп'ятого [[Ісус Христос|сина її]].{{sfn|Повне зібрання творів. Том 6|2003|с=54}}

| Оригінал = Новый Завет я читаю с благоговейным трепетом. Вследствиеэтого чтения во мне родилась мысль описать сердце матери пожизни Пречистой Девы, матери Спасителя. И другая, написать картину распятого сына ее.}}

 

''<poem>свою любов благовістить!

святую правду возвістить{{sfn|Екстракт 150(1)|2009|с=630}}!</poem>''

|Оригінал =

|Автор = [[Жулинський Микола Григорович|Микола Жулинський]]}}

| Оригінал = }}

 

 

* {{Q