Кобилянська Ольга Юліанівна: відмінності між версіями

{{Wikipedia}}

 

 

* ''Пустині дайте мені! Далекої, широкої пустині з пекучим сонцем... без гуку і життя - нехай я плачу. Там я не стріну нічиїх очей... Зарию обличчя в запеклу землю й буду її освіжувати своїми сльозами, доки вони стануть і затоплять жаль мій смертельний і мене. А сонце буде їх усе пити... жадібне сонце болю...