Стендаль: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Amakuha (обговорення | внесок) +Червоне і чорне (частина 1) |
|||
Рядок 30:
* ''Мета особистої наживи вбиває в художнику будь-який витвір мистецтва''
* ''Я ніколи не відділяв від мислителя, як не можу відділити художньої форми від художньої думки''
== Роман «Червоне і чорне» ==
=== Вер'єр ===
: ''Див. «[[w:Червоне і чорне|Червоне і чорне]]» в українській Вікіпедії''
* ''Не сподівайтесь побачити у Франції такі мальовничі сади, як в околицях промислових міст Німеччини — Лейпцига, Франкфурта, Нюрнберга та інших. У Франш-Конте що більше у вас зведено мурів, що більше нагромаджено каміння, то більше набуваєте ви прав на повагу сусідів.''
* ''Жюльєн вважав пані де Реналь красунею, але ненавидів її за вроду: адже це була перша перешкода на його шляху, і він мало не спіткнувся об неї.''
* ''Внутрішня боротьба пані де Реналь була першим болісним почуттям, якого завдав їй Жюльєн.''
* ''Обдарована чутливою і гордою душею, вона [пані де Реналь], у своєму несвідомому прагненні щастя, властивому всякій живій істоті, здебільшого просто не помічала того, що робили всі ці грубі люди, серед яких вона жила волею випадку.''
* ''Пані де Реналь вистачило здорового глузду, щоб дуже скоро забути всі нісенітниці, які вона вивчила у монастирі; але нічого не набула натомість і лишилась неуком.''
* ''У Парижі стосунки між Жюльєном і пані де Реналь швидко спростилися б, але в Парижі кохання — це дитя романів.''
* ''…В якому-небудь містечку в Апейроні <!-- перевірити чи це не друкарська помилка --> чи в Піренеях перша-ліпша випадковість прискорила б розв'язку — така дія жаркого клімату.''
* ''…В провінції все відбувається повільно, поступово, і це природніше.''
* ''Вона [пані де Реналь] насмілилась піти до Вер'єрського книгаря, хоча за ним встановилась репутація страшенного ліберала.''
* ''Вперше, коли пані де Реналь спробувала заговорити з ним [Жюльєном] про щось інше, крім виховання дітей, він почав розповідати про хірургічні операції; вона зблідла й попросила його замовкнути.''
* ''У вітальні, хоч би як смиренно він [Жюльєн] поводився, вона [пані де Реналь] вгадувала по його очах, що Жюльєн розумом стоїть над усіма, хто бував у їхньому домі. Але тільки-но вона залишалась з ним на самоті, він відчував збентеження.''
* ''Та було щось таке, чого Жюльєн не бачив: це його власні очі. Вони були такі гарні і в них відбивалась така палка душа, що вони, немов талановиті актори, часом надавали глибокого змісту навіть тим словам, у яких його зовсім не було.''
* Думки Жюльєна: ''«Я почуваю, що міг би сто разів віддати життя за доброго кюре Шелана, а проте це він мені щойно довів, що я дурень.''
* ''Для юнака в двадцять років думка про широкий світ і про те, як він здивує цей світ, переважає все інше.''
* Думки Жюльєна: ''«Лише дурень може гніватись на інших. Камінь падає тому, що він важкий»''
* Слова Фуке: ''«За дуб найвищого ґатунку вони [вельможні пани] платять мені, як за хмиз, але мені це вигідно; де можна краще вкласти свої гроші?»''
* ''Як Геракл він [Жюльєн] був на роздоріжжі, але не між пороком і доброчесністю, а між посередністю, що забезпечувала надійний добробут, і героїчними мріями юності.''
* ''Чистота душі, відсутність будь-яких злостивих почуттів, безперечно, сприяють збереженню молодості.''
* ''Кокетлива дівчина, що рано почала закохуватися, звикає до любовних хвилювань, і, коли настає пора справжньої пристрасті, для неї вже немає принадності новизни.''
* ''Одне слово, саме те, що робило Жюльєна вищою істотою, заважало йому втішатись своїм щастям, яке само йшло йому до рук. Так юна шістнадцятирічна дівчина з чарівним кольором обличчя, їдучи на бал, безглуздо накладає на щоки рум'яна.''
* ''Він [Жюльєн] був у тому стані здивування й розгубленості, що опановує душу людини, яка тільки що домоглася того, до чого давно прагнула. Вона звикла бажати, але бажати уже нічого, а спогадів вона ще немає.''
* ''…в перші дні його [Жюльєна] нового щастя бували хвилини, коли він відчував таке блаженство бути щирим, що трохи не розповів пані де Реналь про своє честолюбство, яке становило сенс його життя.''
* ''Його [Жюльєна] гнітили ті великі турботи, які знаменують собою кінець дитинства й отруюють перші юнацькі роки незабезпеченої людини.''
* Лист пані де Реналь: ''«Віднині наше щастя вже не буде таким безхмарним і легким. Вас це засмучуватиме? Так, але лише в ті дні, коли ви не одержите від Фуке яких-небудь цікавих книжок.''
* ''Справедливо пожинаючи плоди своєї сердечної черствості, що становить собою всю життєву мудрість у провінції, пан де Реналь тепер найбільше боявся тих двох людей, які досі були його найближчими друзями.''
* ''Жюльєн досяг такої досконалості в подібному красномовстві, яке прийшло на зміну рішучим діям часів імперії, що йому кінець кінцем самому стало нудно від, тієї балаканини.''
* ''Пан Вально діяв так, немов сказав місцевим бакалійникам: виберіть двох найдурніших з вашого середовища; судовикам: вкажіть мені найбільших невігласів; лікарям: подайте двох найгірших дурисвітів. Вибравши таким чином найбезсоромніших від кожного фаху, він сказав їм: «Будемо Царювати разом».''
* Думки Жюльєна: ''«Може, щастя ось тут, зовсім близько?.. Адже на таке життя не треба багато грошей. Я можу або одружитись з мадемуазель Елізою, або стати компаньйоном Фуке… Проте хоч подорожній, піднявшись на круту гору, з насолодою сідає відпочити на її вершині, чи був би він щасливий, коли б його примусили відпочивати вічно?»''
== Джерело ==
| |||