Державин Володимир Миколайович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Wikipedia}}
'''Володимир Миколайович Державин''' (1899 — 1964) — український літературознавець та критик, один з активних діячів Мистецького українського руху. Член НТШ та Української Вільної Академії Наук.
 
== Цитати ==
 
* Добрість це різновид чемності. От чому діти є такі безсердечні.
* Найпростіше мірило культурного рівня людей та народностей це – наскільки вони, розмовляючи, обходяться без допомоги рук.
* Події та обставини скрізь пристосовуються до характеру людини, з якою мають справу.
* Фізична праця теж може правити за засіб самосп'яніння…
* Віра є брак довіри.
* Є придатні до виховання породи тварин, проте людей можна лише дресувати.
* Війна (з її неодмінною картковою системою) – найліпший розповсюдник вегетаріанства, отже якоюсь мірою і пацифізму.
* Що охочіше хто зважає на чужі погляди, то менш охоче вникає в чужі мислі.
* Якщо вища чемність полягає в тому, щоб не помічати чужих нетактовностей, то найвища – либонь у тому, щоб… взагалі уникати нетактовних людей.
* Справедливо, що скрізь і завсіди хліб дешевший за вино, бо радість дорожча за життя.
* Найбільше схильні вірити чужим обіцянкам ті, хто ніколи не додержує своїх власних…
* Немає відразливіших людей, ніж ті, що сприймаються нами, як живе дзеркало наших власних недоліків і криве дзеркало наших власних вальорів.
* Найпростіше мірило культурного рівня людей та народностей це – наскільки вони, розмовляючи, обходяться без допомоги рук.
* Справжній учений – не той, хто здатний займатись своєю наукою, а той, хто зовсім нездатний займатись абичим іншим.
* Вміння сполучати приємне з корисним слушно сприймається, як душевна ницість і нахил до подвійної бухгалтерії в усьому.
* Кому нема чого робити з власним знанням – викладає; хто не знаходять ужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних; хто свідомий власної нікчемності – живе заради своїх дітей.
* Цікава річ, як міцно зачіпає нас усне висловлювання таких опіній, які в писемному або друкованному вигляді викликали б саму лише посмішку та благодушну іронію.
* Люди менш боялися б старості, якби знали, що надзвичайне довголіття означає можливість побачити відродження мод та ідей своєї ранньої юності.
* Недобре чоловікові бути самому – говорить Біблія; але ж добре – побути самому!
* Як правило, інтелігентна людина зазнає невдач і розчарунь насамперед через те, що занадто поспішає та забігає наперед... (розчаровується в родинному житті, одружившись у віці двадцятьох – тридцятьох років, тим часом як одружуватись слід у сорок – п’ятдесят років, озброївшись життєвим досвідом; безуспішно силкується зробити кар’єру в тридцяти – сорок років, замість вичікувати в слушній певності, що в п’ятдесят – шістдесят років кар’єра сама собою прийде; марно прагне в сорок – п'ятдесят років відомости та слави, які однаково не проминуть з’явитися в шістдесят – сімдесят років; нарешті розчаровуються в житті та поспішає передчасно сконати в п’ятдесят – шістдесят років від випадкової застуди абощо, хоч була цілковита рація прожити до вісімдесятьох років, і довше.
* Здорова людина не думає про своє серце, а здоровий чоловік – про свою мужність; отак і здоровий народ – про свою національність.
 
== Джерела ==
* [http://www.ukrlife.org/main/afor/derjav.html Афоризми В. Державина]
 
* [http://ukrlife.org/main/afor/derjav.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001]
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Автори-П]]
[[Категорія:Українські літературознавці]]