Куліш Пантелеймон Олександрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Serge-kazak (обговорення | внесок)
м оформлення
Рядок 1:
{{Особа
{{Wikipedia}}
{{wikisource| ім'я = Куліш Пантелеймон Олександрович}}
[[Файл:| Зображення = Panteleimon Kulish.jpg|праворуч|150пкс]]
| Опис =
'''Пантелеймон Олександрович Куліш''' (1819 – 1897) — український письменник і громадський діяч.
| wikipedia = Куліш Пантелеймон Олександрович
| source = Куліш Пантелеймон Олександрович
| commons = Category:Panteleimon Kulish}}
'''Пантелеймон Олександрович Куліш''' (1819 – 18971819–1897)  — український письменник і громадський діяч.
 
== Цитати ==
Рядок 8 ⟶ 12:
=== Україноруський козацький народ і його світогляд ===
 
* «малоросійські простолюдини на питання «звідки„звідки ви?» будуть відповідати «з„з такої-то губернії»губернії“; але на питання «Хто„Хто ви? Який народ?» не знайдуть іншої відповіді, як тільки: «Люде„Люде, так собі народ та й годі»годі“. «Ви„Ви русскіє?  — Ні.  — Хохли?  — Якії ж ми хохли? (Хохол  — слово лайливе, і вони його відкидають).  — Малоросіяни?  — Що то за маросияне? Нам його й вимовить трудно»трудно“ (Малоросіянин  — слово книжне і вони його не знають). Словом, земляки наші, даючи називати себе Руссю, Черкасами, чим завгодно, самі себе називають тільки людьми і не присвоюють собі ніякого власного імені…» <ref>http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/media2005.htm</ref>
 
=== Різне ===
Рядок 14 ⟶ 18:
* А тим часом дбаймо про свою словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі. <small>''(«Листи»)''</small>
 
* А то горе, що душа - — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
: <small>''(«Листи»)''</small>
 
* Бистра річка  — життя моє,<br />Широка-глибока...глибока…<br />Плавле-тоне на тій річці<br />Душа одинока.
: <small>''(«Люлі-люлі»)''</small>
 
* Блаженніший той, хто світ розсудком возлюбив,<br />Хто в серці почуття героївські голубить<br />І розумом своїм увесь оддався їм.
 
* Блакитне небо, мов дугасте море,<br />Безоднею самітною стоїть.<br />Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,<br />Огнем переливається-жахтить.
: <small>''(«Степ опівдні»)''</small>
 
Рядок 28 ⟶ 32:
: <small>''(«Чорна рада»)''</small>
 
* В затишному раю я води Лети п'ю,<br />Та тихострунную настроюю мою.
: <small>''(«Рай»)''</small>
 
* Віщуванням новим<br />Серце моє б'ється, —<br />Через край із серця<br />Рідне слово ллється...ллється…
: <small>''(«Заспів»)''</small>
 
* Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...домовини…<br />Тебе я словом правди привітаю,<br />І розіллється слава України<br />По всій вселенній, од краю до краю.
: <small>''(«Слово правди»)''</small>
 
* Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,<br />Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання,<br />Живу я розумом, а серце тихо спить.<br />Минули любощі; душа моя жадає<br />Кохання іншого...іншого… Глянь, крале, на орла,<br />Як вітром на його від півночі бурхає,<br />А він дзвенить пером, Зевесова стріла.
: <small>''(«Шуканне-викликанне»)''</small>
 
Рядок 43 ⟶ 47:
: <small>''(«Листи»)''</small>
 
* Єсть у світі правда чиста,<br />І добро, і воля —<br />Іззивай їх, моя думо,<br />На ріднеє поле.
: <small>''(«Сам собі»)''</small>
 
Рядок 49 ⟶ 53:
: <small>''(«Шуканне-викликанне»)''</small>
 
* З кривавого багна багно літературне<br />Зробили ви собі, о кодло некультурне!
: <small>''(«Сліпченкові»)''</small>
 
* Згине срібло, згине злото,<br />Занедбаються клейноди,<br />Тільки правда на Вкраїні<br />По вік вічний не загине,<br />Тільки правда, права-воля<br />Буде всім жадана доля...доля…
 
* Змовчана правда краща од голосної брехні.
: <small>''(«Хата»)''</small>
 
* Знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім’їсім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі.
 
* І чужі ми чужениці<br />В рідній Україні,<br />Як пташина без гніздечка<br />На німій руїні.
: <small>''(«Ключ розуміння»)''</small>
 
* ...Із…Із того часу всі в нас поділились на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться.
: <small>''(«Промова на похороні Шевченка»)''</small>
 
* Їсте, п'єте, спите і любите Вкраїну...Вкраїну… Як не любить її, безсудницю, коли за те, за те одно, що вміли гнути спину перед ледачими людьми, як і самі, діди, батьки та й ви з синками та дочками постали значними людьми або й панками!
: <small>''(«Вельможній Покозаччині»)''</small>
 
* Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,<br />Ні на письменницьку огуду за пісні,<br />І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:<br />Дзвони собі, співай в святій самотині.
: <small>''(«Поетові»)''</small>
 
* Кобзо, моя непорочна утіхо!<br />Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,<br />Голосом правди святої дзвони,<br />Нашу тісноту гірку спом'яни.
: <small>''(«До кобзи»)''</small>
 
* Лучче...Лучче… проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!
 
* Моя хата скраю, я нічого не знаю
: <small>''(«Чорна рада»)''</small>
 
* На добраніч, усім на ніч!<br />Дайте одпочити...одпочити…<br />Хто кохає мене щиро —<br />Не буде будити.
: <small>''(«На добраніч»)''</small>
 
* Над усе — честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала.
 
* Народе без пуття, без честі і поваги,<br />Без правди у завітах предків диких,<br />Ти, що постав з безумної одваги<br />Гірких п'яниць та розбишак великих!
: <small>''(«До рідного народу»)''</small>
 
Рядок 90 ⟶ 94:
: <small>''(«Листи»)''</small>
 
* Настане час колись, ясний, благословенний,<br />Що наші зіроньки все небо осіяють,<br />І жизні ідеал, свободи дар спасенний,<br />Умом поезії і серцем привітають.
: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>
 
Рядок 101 ⟶ 105:
: <small>''(«Півпівника»)''</small>
 
* Не славте кобзаря піснями голосними:<br />Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.<br />Колись він заблищить між душами ясними,<br />І зникне вся хула ворожа, нерозумна.<br />І буде дух його із віку в вік сіяти,<br />Серця зцілющою водою покропляти,<br />І рани гоїти, і сльози обтирати.
 
: <small>''(«Покобзарщина»)''</small>
Рядок 108 ⟶ 112:
: <small>''(«Чорна рада»)''</small>
 
* Нема в мене роду,<br />Немає дружини,<br />Ані брата-товариша<br />На всій Україні.
: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>
 
* Нема ліпшого на небі<br />Над зорю в погоду, —<br />Нема кращого на світі<br />Над дівочу вроду.
: <small>''(«Настуся»)''</small>
 
Рядок 119 ⟶ 123:
* Нема там добра, де нема правди.
 
* Несказане, невимовне<br />Кобза промовляє<br />І святими почуттями<br />Серце надихає.
: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>
 
* Нехай мовлять живе слово<br />На всю Україну —<br />І ззовуть усю родину<br />У сем'ю єдину.
: <small>''(«Настуся»)''</small>
 
* Ні, темряво густа! Тобі нас не окрити...окрити…<br />Не вічно буде лжа в'язати людям руки:<br />Почезнуть, яко дим, дияволові діти,<br />Воскресне правди Бог у сяєві науки.
: <small>''(«До пекельного наплоду»)''</small>
 
* Обняти світ залізними руками<br />Силкуєшся, щоб людському уму<br />Спорудити з продажними попами<br />Вселенськую безвиходну тюрму.
: <small>''(«Слов'янська ода»)''</small>
 
* Ой зроди ж, велика туго,<br />Ярую пшеницю,<br />Збагати насущним хлібом<br />Убогу Вдовицю.
: <small>''(«Сам собі»)''</small>
 
* Ой співав би на ввесь голос —<br />Нікому співати!
: <small>''(«Старець»)''</small>
 
* Ой співав я: «Буде жити<br />Наше слово, буде!»<br />Чи живе ж воно у тебе,<br />Безталанний люде?
: <small>''(«Старець»)''</small>
 
* Оживить живеє слово<br />Рідну Україну.
: <small>''(«Старець»)''</small>
 
* Поки Рось зоветься Россю,<br />Дніпро в море ллється,<br />Поти серце українське<br />З панським не зживеться.
: <small>''(«Кумейки»)''</small>
 
* Порадьмося вічем, як правда, свободним,<br />Руїнні гріхи з себе змиймо,<br />І духом незлобним, умом благородним<br />Культурі спасенній служімо.
: <small>''(«Заспів»)''</small>
 
Рядок 159 ⟶ 163:
: <small>''(«Листи з хутора»)''</small>
 
* Святе слово — рідна мати;<br />Єсть іще святиня Вища,<br />Богові миліша -<br />Рідная Вкраїна.
: <small>''(«Святиня»)''</small>
 
* Слави треба мирові, а не тому, хто славен.
 
* Смерте, бабо-сповитухо,<br />Лікарю людський останній,<br />Ти одна нам гоїш духа<br />В нашій долі безталанній.
: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>
 
* Тарасе! попроси там Аполлона,<br />Хай зупинить він легкий каюк Харона,<br />Щоб довго не возив на той бік Ахерона<br />Народу без пуття, без честі і закона,<br />Що з вовчого на світ приходить лона.
: <small>''(«Гульвіса»)''</small>
 
* Твої чари, дівчинонько,<br />Я по людях знаю;<br />Тому щастю, тому раю<br />Віри не діймаю.
: <small>''(«Гульвіса»)''</small>
 
* Темнота печерна розум<br />Хмарами вкривала<br />І про щось невідоме<br />Серцю промовляла.
: <small>''(«Маруся Богуславка»)''</small>
 
* Тихо Дунай, тихо<br />Жовті піски миє.<br />Як згадаю Україну,<br />Серденько заниє.
: <small>''(«Дунайська дума»)''</small>
 
Рядок 182 ⟶ 186:
: <small>''(«Листи з хутора»)''</small>
 
* Удосвіта встав я...я… темно ще надворі...надворі…<br />Де-не-де по хатах ясне світло сяє,<br />Сяє ясне світло, як на небі зорі...зорі…<br />Дивуюсь, радію, у серця питаю:<br />«Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?»
: <small>''(«Заспів»)''</small>
 
* Ходжу берегами,<br />Та й не находжуся;<br />Дивлюсь на сади зелені,<br />Та й не надивлюся.
: <small>''(«Lago Маggirе»)''</small>
 
* Ходжу-блуджу по городу<br />Великому, великому.<br />Одкрив би я своє серце,<br />Та нікому, та нікому.
: <small>''(«Люлі-люлі»)''</small>
 
* Чи довіку ж, браття,<br />Будемо мовчати?<br />Благословіть мені кобзу<br />Німую узяти!
: <small>''(«До братів на Вкраїну»)''</small>
 
* Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!<br />Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,<br />Приблуда степовий, наслідник розбишацький,<br />Що й досі чествує свій путь і дух козацький?
: <small>''(«До Шекспіра»)''</small>
 
* Що наша Вкраїна<br />Стала шляхті раєм,<br />А ми, її рідні діти,<br />По степах блукаєм.
: <small>''(«Дунайська дума»)''</small>
 
* Я атеїст, що знає тілько Бога,<br />А чорта і святих не признає...признає…
: <small>''(«На сповіді»)''</small>
 
* Я знав тебе маленькою, різвою<br />І буде вже тому з півсотні літ.<br />Ми бачили багацько див з тобою,<br />Ми бачили і взнали добре світ,<br />Боролись ми не раз, не два з судьбою,<br />І в боротьбі осипався наш цвіт.<br />Од світу ми прегордого відбились,<br />Та в старощах ще краще полюбились.
: <small>''(«Чолом доземний моїй же таки знаній»)''</small>
 
* Я не поет і не історик, ні!<br />Я  — піонер з сокирою важкою:<br />Терен колючий в рідній стороні<br />Вирубую трудящою рукою.
: <small>''(«Чолом доземний моїй же таки знаній»)''</small>
 
Рядок 213 ⟶ 217:
 
== Див. також ==
* [[Чорна рада|Цитати з роману "«Чорна Рада"»]]
 
== Примітки ==
<references>
{{reflist}}
</references>
 
== Джерела ==
* [http://ukrlife.org/main/afor/kulish_p.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. - — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001]
 
[[Категорія:Автори-К]]