Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Mahatman (обговорення | внесок)
м Про Рильського
Рядок 6:
| source =
| commons = Category:Maksym_Rylsky}}
'''[[w:Рильський Максим Тадейович|Максим Тадейович Рильський]]''' (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.
 
== Цитати ==
 
:* Як парость виноградної лози,<br/>Плекайте мову. Пильно й ненастанно<br/>Політь бур'ян. Чистіша від сльози<br/>Вона хай буде. Вірно і слухняно<br/>Нехай вона щоразу служить вам,<br/>Хоч і живе своїм живим життям. <br/>(«Мова», 1956)<ref>[http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=595&Itemid=89 До 20-ї річниці прийняття закону «Про мови в українській РСР». Вірші про рідну мову (Просвіта)]</ref>
* Як парость виноградної лози,
* У світі найкраще визволення крик.
:Плекайте мову. Пильно й ненастанно
* Хто поверне в рабство ту країну,<br/>Де стяг свободи затрепетав?
:Політь бур'ян. Чистіша від сльози
:Вона хай буде. Вірно і слухняно
:Нехай вона щоразу служить вам,
:Хоч і живе своїм живим життям. («Мова», 1956)<ref>[http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=595&Itemid=89 До 20-ї річниці прийняття закону «Про мови в українській РСР». Вірші про рідну мову (Просвіта)]</ref>
* У світі найкраще – визволення крик.
* Хто поверне в рабство ту країну,
:Де стяг свободи затрепетав?
* Є сотня мов, а правда лиш одна.
* Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…
* Викладати мову це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.
* Вміє розставатись той, хто вмів любить.
* Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
* І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.
* Гордість велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.
* Куди приходить мода, там умирає муза.<br/>Яке ще там у біса горе,<br/>Коли серця у нас живі?
* Хай сміються з нас, глузують —<br/>Нам байдуже,<br/>Бо замовкнуть, як почують<br/>Слово дуже.
:Яке ще там у біса горе,
:* Спи, брате дорогий, товаришу і сину!<br/>Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
:Коли серця у нас живі?
* Як гул століть, як шум віків,<br/>Як бурі подих, — рідна мова...
* Хай сміються з нас, глузують –
* Моя Батьківщина — це поле без меж...<br/>Моя Батьківщина не знає — «назад»!<br/>Вперед її кроки.
:Нам байдуже,
* Коли слова для тебе — грище,<br/>Звукосполучення нове, —<br/>Тебе народ, суддя найвищий,<br/>Марнописателем назве.
:Бо замовкнуть, як почують
* Немає мудріших, ніж народ, учителів;<br/>У нього кожне слово — це перлина.
:Слово дуже.
* О пісне! Від народу кров і плоть…<br/>Тебе ніхто не може побороть...
* Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
* Кожне серце<br/>Має інший ритм одмінний,<br/>Інший біль і іншу радість,<br/>Інший стук і іншу кров...
:Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
* Безсмертя хто поставить на коліна?<br/>Нове життя нового прагне слова.
* Як гул століть, як шум віків,
:Як бурі подих, – рідна мова…
* Моя Батьківщина – це поле без меж…
:Моя Батьківщина не знає – «назад»!
:Вперед її кроки.
* Коли слова для тебе – грище,
:Звукосполучення нове, –
:Тебе народ, суддя найвищий,
:Марнописателем назве.
* Немає мудріших, ніж народ, учителів;
:У нього кожне слово – це перлина.
* О пісне! Від народу кров і плоть…
:Тебе ніхто не може побороть…
* Кожне серце
:Має інший ритм одмінний,
:Інший біль і іншу радість,
:Інший стук і іншу кров…
* Безсмертя – хто поставить на коліна?
:Нове життя нового прагне слова.
* Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
* Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
* Особисте щастя залежить від щастя народу.
* Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.
* Поет це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…зброю...
* Поет любить слово. Але він не слуга слова, він його володар.
* Література й народна поезія рідні сестри, що вза-ємно збагачуються…
* Як хочеш від людей шаноби,<br/>Любов і гнів бери у путь.
* Щасливий воїн, що во ім’я миру<br/>Свою підносить бойову сокиру,<br/>Во ім'я правди кривду тне з плеча!
:Любов і гнів бери у путь.
 
* Щасливий воїн, що во ім’я миру
== Про Максима Рильського ==
:Свою підносить бойову сокиру,
* О ні, не хочу ні Верлена,<br/>ні Мореаса, ні Реньє!<br/>Сьогодні Рильського надхненна<br/>в моїй душі весна встає.
:Во ім'я правди кривду тне з плеча!
: <small>''(Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена...» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)''</small>
 
== Примітки ==
Рядок 71 ⟶ 48:
== Джерела ==
* [http://ukrlife.org/main/afor/rylsky.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1499/file.pdf ''Лівицька-Холодна, Наталя''. Поезії, старі і нові. — Нью-Йорк, 1986. — 238 с.]
 
[[Категорія:Автори-Р]]