Савченко Павло Григорович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Wikipedia}}
'''Павло́ Григо́рович Са́вченко''' (*16(28) липня 1887 с. Жабки (від 1930  р.  — Луценки Лохвицького району Полтавської області)  — поч. 1920 поблизу Харкова)  — український поет-символіст, перекладач.
 
== Цитати ==
Ах, після клекоту пропелера<br />І після сюркоту сирени<br />Ціна вам, лірики, півгеллера,<br />А то ще менше, як про мене.
: <small>''(Декламаторам хуторської ери // С. 186)''</small>
 
* [[Земля]] і небо борються в мені,<br />І хто кого подужає  — не знаю.<br />Люблю простори неба осяйні<br />І до землі любов велику маю.
: <small>''(«Земля і небо борються в мені...мені…» // С. 43)''</small>
 
* На першім плетиві осінніх павутинок<br />Тремтить останній промінь сонця.
: <small>''(Осінні павутинки // С. 118)''</small>
 
* Не казитимуться громи,<br />Не розколеться земля —<br />Лише стане ясно, хто ми<br />Й нащо молот в коваля.<br /><br />Лише очі новим блиском<br />Згідно здіймуться у нас.<br />І почутиться, що близько<br />Час великий, судний час.
: <small>''(Передсудне // С. 73)''</small>
 
* О білий мармуре жорстоких рук!<br />О маче уст, ні разу не цілований!<br />Кладусь знесилений до мук,<br />Розпукою схрестований.
: <small>''(«О білий мармуре...мармуре…» // С. 111)''</small>
 
* О як мені, о як мені з тобою бути, жалю мій!<br />О як мені тебе, мій кревний, вгамувати,<br />Якою цяцькою прогнати веред твій,<br />Якими люлями заколихати?
: <small>''(Жаль («О як мені, о як мені з тобою бути...бути…») // С. 107)''</small>
 
* Останній хліб оце спечуть,<br />І як його тепер дістати?<br />Прийдеться з голоду, мабуть,<br />В холодній хаті умирати.
: <small>''(Думи // С. 43)''</small>
 
* Сиві [[хмари]] з північного краю,<br />Журавлів попід хмарами зграї.<br />Низом жовтого листу танок.<br />Від весільних весняних мелодій<br />Тільки спомин солодкий, та й годі,<br />Заплітається в лиштву думок.
: <small>''(Осінь // С. 99)''</small>
 
* Тихо. Темно. Таємничо.<br />В небі. Долі. У мені.<br />Спокій кинутих капличок<br />Кинув склепи кам'яні.
: <small>''(«Тихо. Темно. Таємничо...Таємничо…» // С. 105)''</small>
 
* Там, де чувся брязкіт зброї, —<br />Прошуміла пісня крил.<br />Пісня волі молодої,<br />Пісня визволених сил.
: <small>''(Дзвони визволення // С. 152)''</small>
 
* Я маю гордість бунтаря,<br />Я збувся гонору свого,<br />Щоб не пропасти «за царя»<br />І «вірнопідданих» його,<br />Забитих до нестями<br />Його «святими» батогами.
: <small>''(Дві гордості // С. 144)''</small>
 
== Джерело ==
* ''Савченко, Павло''. Червоний вечір: поезії.  — К.: Радянський письменник, 1991.  — 207 с.