Поль Верлен: відмінності між версіями

'''По́ль Марі́ Верле́н''' (фр. ''Paul Marie Verlaine''; * 30 березня 1844, Мец  — † 8 січня 1896, Ежен)  — французький письменник, поет, символіст.

* Давно мені якась незнана [[жінка]] сниться,<br />Що любить так мене, як я її люблю,<br />Та образу її ніяк не уловлю —<br />Щоразу та й не та, щось мусить відміниться.

* Буває часто це в чуднім звабливім сні:<br />Неначе жінку я незнану зустрічаю,<br />І одне одному ми любі до одчаю,<br />І кожен раз вона немов та сама й ні.

* Зір мов у статуї, а голос недзвінкий,<br />Немов віддалений, притемнений такий,<br />Як у покійників, що їх забуть несила.

* А голос тихий? В нім  — далеке відбиття<br />Коханих голосів, що більш їм не звучати.

* Кудись іду,<br />У даль бліду,<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;З гір в долину,<br />Мов жовклий лист<br />Під вітру свист —<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;В безвість лину.

* Вийду надвір —<br />Вихровий вир<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;В полі млистім<br />Крутить, жене,<br />Носить мене<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;З жовтим листям.

* Найперше  — музика у слові!<br />Бери ж із розмірів такий,<br />Що плине, плистий і легкий,<br />А не тяжить, немов окови.<br /><br />Не клопочись добором слів,<br />Які б в рядку без вад бриніли,<br />Бо наймиліший спів  — сп'янілий:<br />Він невиразне й точне сплів.

* Так тихо серце плаче,<br />Як дощ шумить над містом<br />Нема причин неначе,<br />А серце ревно плаче!

: <small>''(«Так тихо серце плаче...плаче…» / Пер. з фр. Максима Рильського // С. 82)''</small>

* Із серця рветься плач,<br />Як дощ іллється з неба.<br />Від зради чи невдач,<br />Відкіль цей тужний плач?

: <small>''(«Із серця рветься плач...плач…» / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 83)''</small>

* Ячать хлипкі,<br />Хрипкі скрипки<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;Листопада...Листопада…<br />Їх тужний хлип<br />У сепця глиб<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;Просто пада.

* Неголосні<br />Млосні пісні<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;Струн осінніх<br />Серце тобі<br />Топлять в журбі,<br />&nbsp;&nbsp;&nbsp;В голосіннях.

''Верлен, Поль''. Лірика / Пер. з французької Максима Рильського, Миколи Лукаша та Григорія Кочура.  — К.: Дніпро, 1968.  — 174 с.