Шевельов Юрій Володимирович: відмінності між версіями

'''Ю́рій Володи́мирович Шевельов''' (1908 — 20021908–2002)  — український мовознавець, історик літератури.

* Давно вже сказано дві речі про справжніх учених. Вони не ті, хто все знає. Таких нема. Справжній учений - — той, хто знає, чого не знає. І два - — він знає, де шукати....шукати… Я б тільки додав - — і хто перевіряє цитати.

** Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-20021992–2002. - — К.: Факт, 2011. - — С. 54.

* А є на світі - — не закон, але тенденція до усування кращих.

** Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-20021992–2002. - — К.: Факт, 2011. - — С. 151.

* Послідовним можна бути, думаю, тільки в двох випадках. Або все прощаючи і не роблячи, випадок Ісуса і Толстого - — або все нищачи, все - — випадок Торквемади і Єжова. Друге - — нормально людське, перше - — нормальне в запереченні людського. Усе інше - — еклектика й борсання в суперечностях.

** Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-20021992–2002. - — К.: Факт, 2011. - — С. 272.

* А поза тим - — так я схильний думати - — вибухи взбесившейся материи, однаково - — народження і смерть, і не бачу, чому одне одного краще.

** Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-20021992–2002. - — К.: Факт, 2011. - — С. 279.

* Скептицизм, песимізм, багато років заборонений плід, - — тепер модний товар. Не журімось тим. Сказано-бо, що тільки великі нації породжують великих песимістів. Ми породжуємо - — значить, ми велика нація.

** Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992-20021992–2002. - — К.: Факт, 2011. - — С. 415.

** <small> («Наша сучасність  — наше мистецтво», 1947) </small>

* Мистецтво починається з чесності...чесності… Чесність  — чеснота митця, але вона - — тільки передумова.

* Не мистецтво і не наука побудують Україну - — а [[зброя]] і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці.

* Роль мистецтва  — може, єдина його справжня роль  — показувати людям їх майбутнє.

** Юрій Шевельов. З історії незакінченої війни.  — Київ: Вид. "«Києво-Могилянська академія"», 2009.  — С. 317.

* Коли настане час вписуватися нам у світовий, ну скромніше - — у европейський контекст нашого століття, то я, не вагаючися, згадав би, певно, Валер'яна Підмогильного, Євгена Маланюка, Євгена Плужника, Миколу Куліша, звичайно ж - — ранній Тичина...Тичина… В повоєнних роках важче, але коли назву Григора Тютюнника, Ліну Костенко, Івана Драча, Валерія Шевчука, Василя Стуса, Василя Голобородька, то не схиблю. Хоча, на кожному з цих, та й інших, сильних імен неодмінно, хотіли б вони цього чи ні, а радянське життя наклало свій відбиток, що тут вже зробиш. До сказаного вище хочу лише обов'язково додати: вихід у світ, навіть на європейському рівні, постане перед українською літературою лише з міцною державністю. Це - — аксіома. Ніхто не цікавиться літературою чи мистецтвом маловідомих народів.

** Юрій Шевельов. З історії незакінченої війни.  — Київ: Вид. "«Києво-Могилянська академія"», 2009.  — С. 422 - 423422–423.