Білокур Катерина Василівна: відмінності між версіями

* ''Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети. І тоді доля винагороджує їх сторицеєю і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і незрівняногонезрівнянного [[мистецтво|мистецтва]]''.

* ''Та ніщо на мене не діяло так, як “Кобзар”«Кобзар». Як узяла я того “Кобзаря”«Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші та прозу (там же він і про художників пише), так як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав. От як засіло мені в голову те велике слово "«художник"»

* ''Мо, ви не задоволені моєю працею, що я малюю лише квіти? Так як же їх не малювати, як вони такі ж красиві! Я й сама як почну малювати яку картину із квітів, то й думаю: оце якщо закінчу, тоді вже буду малювати що-небудь із життя людського. Але ж поки закінчу, то в голові заснується цілий ряд картин, та одна від другої чудовіші, та одна від другої красивіші… А як прийде весна, то зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой Боже мій! Як глянеш кругом, те гарне, а те ще краще, а те ще чудовіше, то начебто аж посхиляються до мене, та як не промовляють: “Хто«Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?”» То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти. Ой не гнівайтесь на мене, мої любі, мої близькі і далекі друзі, що я малюю квіти, бо із квітів картини красиві.