Чорна рада (роман): відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Serge-kazak (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Wikipedia|Чорна рада (роман)|Чорна рада}}
'''Чо́рна ра́да'''  — перший україномовний історичний роман, написаний [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймоном Кулішем]] 1846 року. В романі оповідається про життя україноруського козацького народу невдовзі після Визвольної Війни середини XVII  ст., різних його верств, в т.ч.тому числі простолюдинів (черні). Це дозволяє зрозуміти багатозначність назви роману, яку можна трактувати і як "«всезагальні збори козаків (громадян, народних представників)"» і як "«нарада, яка заподіяла лихо"» але і як "«вибір всім народом (в першу чергу простим, "черню"„черню“) свого власного шляху"»
 
== Цитати ==
Рядок 7:
* ''Чим же то, чим тії запорожці так припадали до душі всякому? Може, тим, що вони безпечне, да разом якось і смутно дивились на божий мир. Гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта одна. Не треба було їм ні жінки, ні дітей, а гроші розсипали, як полову. Може, тим, що Запорожжє іспоконвіку було серцем українським, що на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні до посліду дней не замовкали, і було те Запорожжє, як у горні іскра: який хоч, такий і розідми з неї вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне поміж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душі всякому!
* ''Многою сіяв я, знатностію, властію і доблестію, а як умер, так з убогим старцем зрівнявся і за широкі свої лани сім ступнів землі взяв. Не дивуйся, тому, читачу, бо й тобі те ж буде: нерівними на світ народжаємось, а рівними вмираємо!'' (напис на надгробку в Печорському монастирі)
* ''Сумує та й сумує козак; бо чи статечна бак річ  — ісповнити козацьку душу жінкою-квочкою та дітьми-писклятами? Козацької душі і ввесь світ не сповнив би: увесь світ вона прогуляла б і розсипала, як таляри з кишені. Тілько один [[бог]] може її сповнити...сповнити…
* ''Вам жизнь іздається казнає-чим. Хата, піч, подушки  — ото вам і все щастє. А козакові поле не поле, море не море, щоб ізнайти долю. Козацька доля в бога на колінах. Туди і рветься наша душа, коли хочеш знати...знати…'' (репліка Кирила Тура, звернена до Насті)
* ''Ой, козаче, козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди!'' (Кирило Тур)
* ''Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, другої не добудеш...добудеш…'' (Череваниха)
* ''праведному чоловікові якої треба в світі награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Діти тілько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край світу, той іншого блага бажає… Немає, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от моїх ближніх? А се ж хіба мала милость господня? Мала милость, що моя душа сміє і зможе таке, що іншому й не присниться?.. Інший іще скаже, що такий чоловік, як твій панотець, уганяє за славою? Химера! Слави треба мирові, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!'' (Божий чоловік)