Іван Багряний: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
доповнення
Рядок 1:
{{особа
| ім'я = Іван Павлович Багряний
| Зображення = Coin of Ukraine Bahrianyi r.jpg
| Опис = Іван Багряний на ювіленій монеті
| Опис =
| wikipedia = Багряний Іван Павлович
| source =
Рядок 9:
'''[[w:Багряний Іван Павлович|Іван Багряний]]''' (1907–1963) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.
 
== Цитати ==
{{Q
*| Цитата = ''«Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами»'' (поема ''«Меченосці»'').
* ''«Сміливі завжди мають щастя».
| Автор =
* ''«Є щось, що не може загинути навіть на війні».
| Коментар = Поема «Меченосці»
* ''«Якщо маєш нагоду посміятись сьогодні, не відкладай на завтра».
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Не іменуй же мене поетом, друже мій! Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі…
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Не іменуй мене поетом, друже мій, бо поети нині — це категорія злочинців, до якої не належав і не хочу належати. Не іменуй же мене поетом, бо слово поет скорочено стало визначати: хамелеон, проститутка, спекулянт, авантурник, ледар…
| Автор =
| Коментар = У вступі до поеми «Аве Марія».
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Людина — це найвеличніша з усіх істот. Людина — найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибирати першу для доведення прикладом.
| Автор =
| Коментар = Наголошує у творі «[[Сад Гетсиманський]]»
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Я один із тих сотень тисяч людей-українців, що не хочуть вертатися додому, під большовизм, дивуючи тим цілий світ. Я є українець, робітник з походження, маю 35 років, уроджений на Полтавщині, зараз живу без сталого житла, в вічній нужді, никаючи, як бездомний пес, по Європі, утікаючи перед репатріяційними комісіями з CCСP, що хочуть повернути мене на «родіну».<ref>''Багряний Іван''. Чому я не хочу вертатися до СССР? Винни-
пег, Канада, 1946. С. 3.</ref>
| Автор =
| Коментар = З памфлету «Чому я не хочу вертатись до СССР?»
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Я не хочу вертатись до своєї Вітчизни саме тому, що я люблю свою Вітчизну. А любов до Вітчизни, до свойого народу, цебто національний патріотизм, в СССР є найтяжчим злочином. Так було цілих 25 років, так є тепер. Злочин цей зветься на більшовицькій мові — на мові червоного московського фашизму — «місцевим націоналізмом».<ref>''Баряний Іван''. Чому я не хочу вертатися до СССР?. С. 24.</ref>
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал =
}}
{{Q
| Цитата = Стільки задумів лежить нездійснених, вже виношених, вже розпрацьованих, але не доведених до завершення речей! І чи зможу я їх завершити з угробленим серцем! — з дірявими легенями! І з такою несамовитою втомою, що хочеться просто стати каменем і не рухатися вічність.
| Автор =
| Коментар =
| Оригінал =
}}
 
== Цитати з творів ==
* «[[Сад Гетсиманський]]» (1950)
 
== Джерела ==
{{без джерел}}
* ''Багряний І. П.'' Тигролови: Роман та оповідання. — Київ: ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1991. — 264 с.
{{reflist}}
 
[[Категорія:Українські поети]]