Луї-Фердінан Селін: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) м дoдана Категорія:Автори-Л з допомогою HotCat |
Dimant (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
| source =
| commons = Category:Louis-Ferdinand_Céline}}
'''Луї-Фердинанд Селін'''
== Подорож на край ночі ==
*
* [[Кохання
* Коли потрапив у військо, застрягаєш там надовго. (с. 22)
* Більшість людей помирає останньої миті; решта починає вмирати за двадцять, а то й тридцять років до правдивої смерті. Це найнещасніші. (с. 38)
* Усе найцікавіше відбувається, безперечно, в пітьмі: правдивої історії людства не знає ніхто. (с. 58)
* Звісно, ми звикли щодня захоплюватися нелюдами, і разом із нами ввесь світ шанує їх велич, хоча їхнє життя, коли придивитися пильніше,
* Коли можновладці починають любити вас, це означає, що вони наміряються обернути вас у гарматне
* Людина
* Коли ненависть не
* Військовий, коли не вбиває,
* Християнин, у якого за плечима два тисячоліття, неспроможний утриматись, коли вулицею марширує полк. Його захоплює видовище, буяння ідей запаморочує голову. (с. 112)
* Запахи
* Майже всі бажання голодранців караються тюрмою. (с. 156)
* Істина
* Торгівля і комерція
* Якби раптом не стало брехні, ввесь світ годилося б закрити на два або три покоління, бо люди б тоді не знали, про що їм говорити одне з одним. (с. 164)
* Люди з уявою нам на заводі не потрібні. Нам потрібні звичайні шимпанзе. (епізод прийому на роботу на завод Форда, с. 173)
* Оскільки однаково треба когось любити, з дітьми ризик набагато менший, ніж з дорослими, бо принаймні можна виправдовуватися сподіванням, що вирісши, діти будуть не такі лихі, як ми. (с. 187)
* Коли помирає дорослий, завжди відчуваєш задоволення, бо, як кажуть, на одного паскуду на землі стало менше, натомість коли йдеться про дитину, такої твердої певності нема: адже діти мають майбутнє. (с. 214)
* Священник давно вже думає про щось інше, а не про Бога, в якого ще й досі вірить церковний сторож. (с. 215)
* Молодість, можливо,
* В основі кожної музики слід чути мелодію без нот, створену зумисне для нас,
* У кіоску звисають пласкі і вже трохи пожовклі вранішні газети
* Свято
* І в нас самих, і на землі, і, напевне, на небі страшніше тільки те, що досі невисловлене. (с.
* Смерть, зрештою, трохи скидається на шлюб. (с.246)
* Спогади теж мають свій вік. Коли їх полишити плісняві, вони перетворюються на огидні примари, з яких аж скапує егоїзм, марнославство,
* Багатіям нема потреби воювати самим, щоб напихати собі пельку. Вони, мовляв, дають людям роботу. Багатії самі, власноруч, зла не чинять. Вони платять. Люди роблять усе, щоб їм сподобатись, і ввесь світ задоволений. (с. 248)
* Коли нема грошей, щоб дати злидарям, краще мовчати. Розмовляти з ними про щось інше, ніж про гроші,
* Коли поміркувати про те, як скажімо, формуються і виходять слова, наші фрази відразу потьмяніють на небезпечному тлі свого заслиненого декору. Механічні зусилля під час мовлення ще складніші й важчі, ніж дефекація. Віночок
* Бути закоханим
* Ось вони, наші найлюбіші тортури: бути збіговиськом атомів, напханих у нашу шкуру й підперезаних пихою. (с. 252)
* Страждання
* Коли ти молодий і ще нічого не зазнав сам, усе сприймаєш за прикрощі
* Як нема змоги часто зустрічатися, важко посваритися, а це вже неабищо. (с. 271)
* Божевілля
* Жах полягає в тому, що за дрібний загальний ідеал, за надлюдину, з ранку до вечора видає себе кульгава й нікчемна підлюдина. (с. 306)
* В нас уже повні руки того, що зостається від розуму,
* Не питайте в людини, щаслива вона чи нещасна, а тільки спитайте, чи ще спроможна спати. Якщо так, усе гаразд. Цього досить. (с. 314)
* Людина ніколи достатньо не стережеться слів, їй здається, ніби вони нічого не варті, не криють в собі жодної небезпеки; здається, ніби слова
* Зацькував і прогнав рештки жалощів, що їх ретельно ховав у собі, наче гидку пігулку. Випхав жалощі через анус разом з калом. (с. 362)
== Джерела ==
* Луї-Фердінан Селін. ''Подорож на край ночі'' / пер. з французької Петра Таращука.
[[Категорія:Французькі письменники]]
[[Категорія:Автори-Л]]
|