Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Mahatman (обговорення | внесок)
м Про Рильського
Немає опису редагування
Рядок 6:
| source =
| commons = Category:Maksym_Rylsky}}
'''[[w:Рильський Максим Тадейович|Максим Тадейович Рильський]]''' (*7(19) березня 1895  — †24 липня 1964)  — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.
 
== Цитати ==
* Як парость виноградної лози,<br />Плекайте мову. Пильно й ненастанно<br />Політь бур'ян. Чистіша від сльози<br />Вона хай буде. Вірно і слухняно<br />Нехай вона щоразу служить вам,<br />Хоч і живе своїм живим життям.<br />(«Мова», 1956)<ref>[http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=595&Itemid=89 До 20-ї річниці прийняття закону «Про мови в українській РСР». Вірші про рідну мову (Просвіта)]</ref>
* У світі найкраще  — визволення крик.
* Хто поверне в рабство ту країну,<br />Де стяг свободи затрепетав?
* Є сотня мов, а правда лиш одна.
* Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…
* Викладати мову  — це означає, передовсім, прищеплювати [[любов]] до мови.
* Вміє розставатись той, хто вмів любить.
* Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
* І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.
* Гордість  — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.
* Куди приходить мода, там умирає муза.<br />Яке ще там у біса горе,<br />Коли серця у нас живі?
* Хай сміються з нас, глузують —<br />Нам байдуже,<br />Бо замовкнуть, як почують<br />Слово дуже.
* Спи, брате дорогий, товаришу і сину!<br />Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
* Як гул століть, як шум віків,<br />Як бурі подих,  — рідна мова...мова…
* Моя Батьківщина  — це поле без меж...меж…<br />Моя Батьківщина не знає  — «назад»!<br />Вперед її кроки.
* Коли слова для тебе  — грище,<br />Звукосполучення нове, —<br />Тебе народ, суддя найвищий,<br />Марнописателем назве.
* Немає мудріших, ніж народ, учителів;<br />У нього кожне слово  — це перлина.
* О пісне! Від народу кров і плоть…<br />Тебе ніхто не може побороть...побороть…
* Кожне серце<br />Має інший ритм одмінний,<br />Інший біль і іншу радість,<br />Інший стук і іншу кров...кров…
* Безсмертя  — хто поставить на коліна?<br />Нове життя нового прагне слова.
* Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
* Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
* Особисте щастя залежить від щастя народу.
* Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.
* Поет  — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю...зброю…
* Поет любить слово. Але він  — не слуга слова, він  — його володар.
* Література й народна поезія  — рідні сестри, що вза-ємно збагачуються…
* Як хочеш від людей шаноби,<br />Любов і гнів бери у путь.
* Щасливий воїн, що во ім’яім'я миру<br />Свою підносить бойову сокиру,<br />Во ім'я правди кривду тне з плеча!
 
== Про Максима Рильського ==
* О ні, не хочу ні Верлена,<br />ні Мореаса, ні Реньє!<br />Сьогодні Рильського надхненна<br />в моїй душі весна встає.
: <small>''(Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена...Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові.  — С. 99)''</small>
 
== Примітки ==
{{примітки}}
<references/>
 
== Джерела ==
* [http://ukrlife.org/main/afor/rylsky.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка.  — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* [http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1499/file.pdf ''Лівицька-Холодна, Наталя''. Поезії, старі і нові.  — Нью-Йорк, 1986.  — 238 с.]
 
[[Категорія:Автори-Р]]