Відмінності між версіями «Штепа Павло»

6577 байтів вилучено ,  8 років тому
нема опису редагування
{{Wikipedia|Штепа Павло}}
'''Штепа Павло''' (1897–1983) — інженер-будівельник, письменник, громадський діяч, професійний підпільник, вчений-емігрант, родом з Кубані.
 
== Цитати із праць Павла Штепи ==
 
== СпогадиЦитати про Павла Штепу ==
"Того самого часу (XI ст.), за свідченням чужинців, Київ був культурніший і багатший за Париж та Лондон. Пра-Україна мала жваві торговельні та культурні зв'язки з усім культурним світом – Грецією, Малою Азією, Індією ще тисячу років до н.е. У північній Московщині носили ще й у XX ст. шкіряний одяг дикунського крою (один шмат з діркою на голову), що його носили мавполюди 6 тисяч років тому. Московський археолог А. Спіцин пише, що слов'янських могил до X ст. не знайдено ніде в Московщині. Московський історик М. Покровський стверджує: "В жилах московського народу тече щонайменше 80% фінно-татарської крові". На захід від угро-фіннів жили предки теперішніх білорусів та литовців. На суміжних землях вони змішувалися з угро-фіннами і розчинилися без сліду в угро-фінському морі.
"{{Q| Цитата = Всі сили, твердив Штепа, треба скеровувати на рідний край, де іде боротьба не тільки в лісах України, а й у бюрах Києва" ''(із: .<ref>Горлач С. І так… Я жив : спогади, есе / Степан Горлач. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 95)''.</ref>}}
Географічні назви довготривалі. На теперішній карті Московщини більшість географічних назв – надто озер, річок – фінські. Навіть назва столиці фінська. "Москва" у фінській мові означає "каламутна вода". Тих угро-фіннів підбив у X ст. під свою владу український князь Святослав Великий і зробив їхні землі (теперішню Московщину) осадою (колонією) української дер¬жави. Правили нею прислані з Києва воєводи з військом та дер¬жавними урядовцями. Київський митрополит висилав сюди місіонерів навертати предків теперішніх москвинів на християнську віру та будувати церкви і монастирі. Багатьох тих українських місіонерів москвини повбивали. Київські місіонери вишколювали прамосквинів – угро-фіннів на священиків. Київські воєводи призначали ватажків угро-фінських племен па урядові посади. Так помалу почала цивілізуватися верхівка мос-ковського народу. Нащадки ж київських цивілізаторів одружувалися з тими, дещо поцивілізованими, угро-фіннами. Їхні діти розмовляли староукраїнською мовою, засміченою угро-фінськими словами. Загал народу залишався суто угро-фінським. Навіть у XIX столітті лише за 80 км від Москви були села, де люди не знали московської мови. У східній частині Московщини були цілі повіти таких сіл".
"{{Q| Цитата = Немов у дзеркалі, він бачив те, що було недоступне для багатьох провідників націоналістичних наших організацій" (із: .<ref>Горлач С. І так… Я жив : спогади, есе / Степан Горлач. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 101).</ref>}}
 
== Примітки ==
"Року 1237 Московщину завоювала Татарська Орда хана Батия. Московські князі стали підлеглими Батия, і він поставив по всій Московщині свої залоги. Татари були такими ж азіатами, як і угро-фінни, і ця їхня спорідненість сприяла злиттю обох народів в один – московський. Московський історик В. Ключевський підтверджує: "Московські князі і не думали про боротьбу з татарами, розуміючи, що покорою та грішми вони осягнуть більше, ніж боротьбою. На відміну від українських князів, московські, одразу визнали без застережень владу хана і встановили приятельські і навіть кровні зв'язки з татарами. Сам великий князь Михайло Тверськой оженився з татаркою, а за ним одружилися з татарками всі інші московські князі". За князями масово женилися обидва народи. Не важко уявити, якою мовою говорили їхні діти. Потатарщення (радше злиття) було загальним. По упадку влади Орди, татари масово переходили у християнську віру, і так з тої угро-фінно-татарської мішанини створився теперішній московський народ. Народ суто азійський, що й підтверджує аналіз їхньої крові. Азійські народи мають у крові групу "В", а індоєвропейські – групу "А”. Москвини мають "В", а українці - "А". Москвинам притаманні первні монголоїдної раси, а українцям – європейської раси".
{{reflist}}
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
"Татари прийшли з Азії, де вони жили побіч висококультурного Китаю. Від Китаю татари перебрали багато знань і культурних звичаїв. За татарських (монгольських) ханів завжди були китайські науковці, дорадники і керівники. Арабські історики ставлять татарську державну адміністрацію не нижче за римську. Чужоземні торгівці їздили зі своїм коштовним крамом по всій татарській державі безпечно. В Московщині було небезпечно подорожувати навіть у XVIII ст. Столиця Татарської Орди – Сарай була культурним містом з брукованими вулицями, водостоками, з мистецьки збудованим палацом. Щодо військової майстерності татари були не гірші за римлян".
[[Категорія:Автори-Ш]]
 
[[Категорія:Українські письменники]]
== Спогади про Павла Штепу ==
[[Категорія:Українські публіцисти]]
 
"Всі сили, твердив Штепа, треба скеровувати на рідний край, де іде боротьба не тільки в лісах України, а й у бюрах Києва" ''(із: Горлач С. І так… Я жив : спогади, есе / Степан Горлач. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 95)''.
 
"Немов у дзеркалі, він бачив те, що було недоступне для багатьох провідників націоналістичних наших організацій" (із: Горлач С. І так… Я жив : спогади, есе / Степан Горлач. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 101).
5562

редагування