Вікіцитати

Євшан Микола: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Вікіпедія}}
[[Файл:Mykola Yevshan.jpg|140пкс|праворуч]]
'''Микола Євшан Йосипович Євшан''' (справжнє прізвище — ''Федюшка''; 1889—1919) — український літературний критик, літературознавець і перекладач.
 
== Цитати ==
* Упадок всякої творчості починається з того моменту, коли з елементів вільного мистецтва укладаємо його табулатуру, робимо з них догми або стараємося всяким способом витягнути з нього найбільшу користь у вузькопрактичній сфері. Достоїнства її тоді стають хибами, вартість її та цінність ідеологічна спадає до мінімума. Релігійна її величність стає звичним фактом, ілюзією, з якої насміхатися чує себе вправі кожна крамарська душа, філософські основи її зводяться до кількох вузьких, утилітарних формул, її морально-естетичне післанництво використовується для хитрощів та цинізму життя.<ref>Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11—13 травня 2000 р.; за ред. М. М. Романюка.— Львів, 2000. — С. 507-508</ref>
* Не хотячи бути першими, ми стали останніми, зійшли до ролі прихвоснів, не здатних на власну ініціативу.
*:(«Боротьба генерацій і українська література», 1911)
* Немає виховання, яке було би щодо змісту спільним для всіх, всяке виховання остаточно сходить на національне виховання. Зміст виховання і його тенденції мусять відповідати конкретним обставинам національного життя, рахуватися з народною психікою і її проблемами, кристалізувати характер нації та давати напрям її моральному розвиткові.
* «Франко дійсно відчував потреби хвилі, жив все „теперішнім“ життям, знав його люки, все затикав їх, цементував те, що розсипалося, давав людям щоденний корм. Одним словом — творчість його виростала з життя і була для життя. Се становить її вартість, її цінність і капітал, се дає їй її широту та інтенсивнісь.»
 
* Людина приречена на самотність навіть тоді, коли юрба признає її пророчий дар… Віддана своїм лише втіхам нікчемним і за себе тільки пам'ятаючи, юрба ніколи не зрозуміє їхньої жертви для неї, за яку митці віддають найкращі свої мрії й найдорожчі самоцвіти своєї душі.<ref>Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11—13 травня 2000 р.; за ред. М. М. Романюка.— Львів, 2000. — С. 510</ref>
{{Джерела}}
*:(«Леся Українка», 1910)
 
* Маса — це раби могучого Молоха землі. Вони не знають про той інший світ, в якому купаються лише вищі духом.<ref>Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11—13 травня 2000 р.; за ред. М. М. Романюка.— Львів, 2000. — С. 510</ref>
[[Категорія:Українські філософи]]▼
*:(«Ольга Кобилянська», 1910)
 
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
▲[[Категорія:Українські філософиписьменники]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Літературні критики]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Автори-Є]]
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Євшан_Микола