Іваничук Роман Іванович: відмінності між версіями
український письменник та громадський діяч
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Вікіпедія}} '''Рома́н Іва́нович Іваничу́к''' (нар. 1929) — український письменни... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 09:42, 1 червня 2013
Рома́н Іва́нович Іваничу́к (нар. 1929) — український письменник, поет, громадський діяч.
Цитати
- Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в'язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.[1]
- За радянської влади я здобув таке ім'я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.[1]
- Не хочу працювати на комп'ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.[2]
- Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура — любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.[2]
- Тема відступництва, яничарства — вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.[2]
- Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.[2]
- Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.[2]
- Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.[2]
- Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.[3]
- Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це — бордель.[4]