Роман про людське призначення: відмінності між версіями

'''Роман про людське призначення''' - — третій роман [[Андієвська Емма|Емми Андієвської]] написаний з 1970 по 1980  рр. і виданий в 1982 р році. В 1984 р. року авторка одержала за цей роман літературну премію Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.

** Андієвська Е. ''Роман про людське призначення''. - — К.: "«Орій"» при УКСП "«Кобза"» 1992. - — С. 9.

* ...не…не виключене, що саме в цьому стремлінні: головою крізь мури до недосяжного - — і міститься людське призначення, хоча людина того ц не знає, а часто й не хоче знати, покладаючися з лінощів на випадок або, коли вже дійсно повна безвихідь, на провидіння...провидіння…

** Там само. - — С. 13.

* ...від…від кожної зайвої речі в помешканні заводиться лукавий, перетворюючи гостинну людину на скнару і відлюдка...відлюдка…

** Там само. - — С. 17.

* ...… червоні царі видушують весь український народ (б'ють та ще й плакати не дають), який попри тристалітнє перебування під братньою різалкою-чоботиськом не хоче перетворитися на росіян...росіян…

** Там само. - — С. 19.

* Надмір горя робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, - — раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків – — порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і – — теж лютою і жорстокою.

** Там само. - — С. 21.

* ...… кожна людина має право на свій унутрішній - — нехай і який мікроскопічний - — безлюдний острів...острів…

** Там само. - — С. 23.

* Усі геркулеси на словах виявляють надмірну чутливість, бо ж безкарно товктися у чужій душі значно легше, ніж зносити мікроскопічну подряпину на своїй.

** Там само. - — С. 25.

* ...зло…зло не терпить, коли з нього зривають личину, розпізнавши, чим воно є насправді, і намагаєть ліквідувати надто прозорливих свідків...свідків…

** Там само. - — С. 33.

* ...… бо коли вмирає людина, гасне зірка, а коли до ноги вирубують будь-який народ (не мій народ? - — помиляєшся, - — твій! - — кожний народ, який вирубують, - — твій!) за мовчазною згодою інших, удатніших (ох, ці українці, чого ж їх не вирубувати, цих "«рабів німих"»? їх вимордовують мільйонами, а вони навіть кричати не вміють, як інші пискатіші! Чи інші - — просто не чують: не в той бік вуха? вітер не той? а чутність - — не тільки маршова, а й сфер, - — завжди на боці сильного?), а коли до ноги вирубають будь-який народ (а його ж вирубують, Господи, як же його вирубують!), загниває душа всесвіту й розлітаються на друзки сонячні системи, а тоді на порозі Судний лень, і знову до нуля повертаються всі галактики...галактики…

** Там само. - — С. 35.

* ...… зрештою, може, й справді людина ніколи не бачить найсуттєвішого в іншій, орієнтуючися на випадкові, ніби характерні, а в дійсності поверхові, захисні ознаки, які тільки затемнюють і утруднюють розуміння іншої істоти?

** Там само. - — С. 38.

* ...… серед українців переважають травоїди, а для самостійної держави, оточеної з усіх боків старшобратніми (найрізноманітніших відтінків із спільними чорносотенними нутрощами) залізобетонними щелепами, що затялися всіх українців перемолоти на росіян, треба більше м'ясожерів і сталевих ліктів, а не травоїдних просторікувань про любов до ближнього ...…

** Там само. - — С. 46.

* ...… в Тадзьовому серці Київ ані трохи не поступався жодному вічному містові в світі - — Київ витримав, а невідомо, чи Рим витримав би, якби в ньому триста років просиділи старші браточки...браточки…

** Там само. - — С. 85.

* ...… людина на те вставлена у випадкові чарупки нації, кольору шкіри, успадкованих домовностей, уроєнь, жорстокости й глупоти, аби вона прийшла до себе, а цим самим до основи буття, крізь грудку болота, крізь найпроминальніше, крізь мотлох і непотріб, бо найвище лежить не лише поруч, а здебільшого в самому найницішому, найупослідженішому, і, щоб його розгледіти й засвітитися душею, треба нахилитися, не боячися закалятися, і тоді саме небо відкриється всередині, розсунувши в улещатованому мозку муровані, а насправді не стійкіші від мильної плівки перегородки...перегородки…

** Там само. - — С. 89-90.

* ...… почуття влади над іншою людиною неминуче тягне за собою ерозію душі того, хто цієї влади засмакував, навіть якщо ця влада не виходить за межі родинного кола...кола…

** Там само. - — С. 101.

* ...… чоловікові вистачає й звичайнісінького таланту, аби за відповідної наполегливости стати генієм, а жінці навіть за нібито поступового двадцятого століття треба народитися генієм, аби здобутися на сякий-такий талант, а тоді й розблязкують, ніби забракло здібностей...здібностей…

** Там само. - — С. 105.

* ...… сила, що рухає світом, безлика, ...…, вона, ця сила, лише на вихідних пунктах, якими вона проламується в людське життя, обертається на добро чи зло...зло…

** Там само. - — С. 109.

* Людина до самої смерти має право вибору, що здатне переінакшувати перебіг світових подій, хоча цим правом рідко хто користується...користується…

** Там само. - — С. 188.

* Заздрість – — це просто дірка в душі, і хоч би й скільки простягав людині, вражені заздрістю живих цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо на світі не спроможне загатити прірву, розпанахану заздрісю.

** Там само. - — С. 258.

* Той, хто рветься знати наперед свою долю, втрачає силу на неї вирішально впливати, про що, звісно, мало хто здогадується.

** Там само. - — С. 271.