Євшан Микола: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Friend (обговорення | внесок) |
Джерело |
||
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Мико́ла Євша́н
| Зображення = Mykola Yevshan.jpg
'''Микола Йосипович Євшан''' (справжнє прізвище — ''Федюшка''; 1889—1919) — український літературний критик, літературознавець і перекладач.▼
| Опис =
| wikipedia = Микола Євшан
| source =
| commons = }}
▲'''[[w:Євшан Микола|Мико́ла
== Цитати ==
* Всі люди цеї повісти <ref>Йдеться про повість «Земля» Ольги Кобилянської</ref>, — ці раби могучого Молоха — землі, прив'язані до неї якимись тайними силами, носять у собі ту пропасть. Вони всі — це люди тільки ще з ''з першої руки [[Природа|природи]]''. Вони ще не знають про той інший світ, в якому купаються люди, вищі духом, ними ще кермують інстинкти і сильні, могучі пристрасти.
* Упадок всякої творчості починається з того моменту, коли з елементів вільного мистецтва укладаємо його табулатуру, робимо з них догми або стараємося всяким способом витягнути з нього найбільшу користь у вузькопрактичній сфері. Достоїнства її тоді стають хибами, вартість її та цінність ідеологічна спадає до мінімума. Релігійна її величність стає звичним фактом, ілюзією, з якої насміхатися чує себе вправі кожна крамарська душа, філософські основи її зводяться до кількох вузьких, утилітарних формул, її морально-естетичне післанництво використовується для хитрощів та цинізму життя.<ref>Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11—13 травня 2000 р.; за ред. М. М. Романюка.— Львів, 2000. — С. 507-508</ref>▼
:: <small>(''Євшан, Микола''. Ольга Кобилянська // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 202)</small>
* Де артист розслелити хоче перед нами красивий образ, — виступає з протестом проти того поет-чоловіколюбець, поет-судія! Любовання [[Краса|красою]] стає певного рода переступством, злочином супроти брата терплячого. Чувство починає поета поривати в противний бік: він покидає малюнок, кидає все багатство своєї палітри — і починає гриміти проти неправди життя.
* Людина приречена на самотність навіть тоді, коли юрба признає її пророчий дар… Віддана своїм лише втіхам нікчемним і за себе тільки пам'ятаючи, юрба ніколи не зрозуміє їхньої жертви для неї, за яку митці віддають найкращі свої мрії й найдорожчі самоцвіти своєї душі.<ref>Українська періодика: історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11—13 травня 2000 р.; за ред. М. М. Романюка.— Львів, 2000. — С. 510</ref>▼
:: <small>(''Євшан, Микола''. Тарас Шевченко // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 99)</small>
* Єгова, це ніякий метафізичний [[Бог]] великий і непонятний з усіма своїми атрибутами, якого існування доказував Картезій та християнські догматики, а се Бог реальний, живий у всіх людських [[Серце|серцях]], справді всюди присутній, великий і могучий своєю силою — Бог національний! [...] [[Народ|Нарід]] кождий має свого національного Бога, котрого вважає вищим понад усіх, але узнає так само інших національних богів, а також дає право другому народові уважати свого бога за більшого.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Пісня про Мойсея. (Студія над твором І. Франка) // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 440)</small>
* [[Леся Українка]], [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольга Кобилянська]] і [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]] — се наш літературний аеропаґ, найвища інстанція. [...] Вони на те, щоби література могла перебути час формування, не одну остру і небезпечну кризу талантів, вони реґулюють літературний дух і життя серед розбиття та зневіри, дають приклади монументальної сили, високих артистичних змагань та духової сили.
:: <small>(''Євшан, Микола''. «Тіні забутих предків» // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 473)</small>
* Нехай втішається публіка, але ти не твориш для її утіхи. Ти твориш, бо мусиш. Твоя творчість — не для секційного ножа [[Критика|критики]], се виключно ''твоя'' річ. Ти відповідаєш за неї, але не потребуєш собі дерти волосся на голові, коли хтось не зрозумів тебе й вискарив її. Своєю рівновагою та спокоєм ти найкраще покажеш свою ''силу''. Сила твоя не в [[Думка|опінії]] «публіки», а в тобі самім — Selbstzweck! <ref>Самодостатня мета! (''Нім''.)</ref> Будь сам собі ціллю, вдирайся на вершини, гартуй свого духа, поки не дійдеш до «поцілуя ангела»...
:: <small>(''Євшан, Микола''. Богдан Лепкий. З-над моря. (Поезії). Жовква, 1913 // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 605)</small>
* Ні — не критика, а талант, [[геній]] показує дорогу. [[Талант]] розпочинає новий напрям літературного [[життя]], звертає в інший бік головне русло літературної хвилі, кидає клич нового мистецтва, талант кладе свою печать на духовне життя поколінь, назначує лінію розвою на роки, десятиліття... Талант — це вісь, довкола якої обертається все.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Українська література в 1913 році // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 291)</small>
▲*
:: <small>(''Євшан, Микола''. Леся Українка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 156)</small>
* Першим і останнім обов’язком критика єсть: уміти читати. Розвинути всю свою інтелігенцію, всі свої здібности в першій мірі на те, щоб до кінця розуміти чужу душу, бачити не тільки те, що написано і видрукувано, але й те, що поза ним тільки починається, те все невисказане, що домагалося тільки у творця свого втілення в образи і пробивається поміж стрічками, чути весь час укриту, потенціальну силу твору, його патос. Готових формул в правдивому творі [[Мистецтво|мистецтва]] немає і не може бути: він же ж живе, кождої хвилі вмирає і родиться, зміняє свій тон; він не існує готовий вже, а повстає. І хто сього не знає і не відчуває, а що більше: не признає сього і має вже готові на всьо формули на зразок: декадентизм, буржуазія, здекласований пролетар і т. д. — той хіба не може бути компетентним говорити про твори мистецтва.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 24–25)</small>
* Поет почуває себе рідним всьому живучому, розуміє голос всього, що окружає його, — весь він в природі і вся [[природа]] в ньому, промовляє його устами, і він творячи, неначе списує, віддає на папір ту таємну [[Мова|мову]], якою вона до його промовляє, яку він чує в своїй душі.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Реліґія Шевченка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 27)</small>
* Так, убиває і заморожує наші душі ніщо інше, тільки неможливість жити іншим, кращим [[життя]]м, неможливість визволитися від прав буденщини і жолудка, від сірого тільки животіння! Невільник тепер не під нами, не під нашими приказами, а в нас самих.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Леся Українка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 156)</small>
* Творчість — це також живий організм, який розвивається на основі тих самих законів, що і все інше на світі. І вона має свої радощі і своє горе, сій смуток і плач, як також бажання якнайбільше красуватися до [[Сонце|сонця]], грітися коло людської душі й серця. В своїй [[Свобода|свободі]] вона мусить бути ще більше ненарушена, як сам [[Людина|чоловік]]. Бо коли чоловік став ''[[Рабство|рабом]]'', — тоді тільки й зродилася в ньому потреба ''творити'' нове [[життя]], думка про найбільшу, безмежну та абсолютну свободу. ''Творчість'' в найширшому змислі стала тою [[Мрія|мрією]] раба, єдиною формою повною свободи його та гармонією з самим собою.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 18)</small>
* Тільки той, хто навчився культивувати свій талант, усвідомить собі свою силу, зможе завести ''[[Економіка|економіку]]'' творчу, зможе йти щораз вище.
:: <small>(''Євшан, Микола''. В. Винниченко (В. Деде). Молода кров. Комедія на 4 дії. В-во «Дзвін», К., 1914 // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 609)</small>
* Треба перше всього навчитися розуміти той великий і глибокий процес сам в собі, який єсть головним моментом творчости, щоб згодитися на повну її свободу. Дійсно правдива, жива творчість — се завсігди тільки початок, а не кінець, вічна боротьба, шукання, зріст енергії в образах та видінням, вічне стремління тільки до пункту рівноваги. А зовсім не формула, не догма, не відповідь.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 19)</small>
▲* Упадок всякої
:: <small>(''Євшан, Микола''. Боротьба генерацій і українська література // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — C. 52)</small>
* Чи може бути поетом той, що не має [[Серце|серця]], душі? Чи можна поважати тоту енергію, котра виходить із злих інстинктів.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Сидір Твердохліб. В свічаді плеса. («Молода муза», випуск VІІІ). Львів, 1908. 73 с. // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 513)</small>
* Щоб дати твір артистичний, в повному того [[Слово|слова]] значінні, треба мати й творчу інтуїцію, вихідну точку брати не від методу, а від натхнення.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Гнат Хоткевич. Камінна душа. Повість. Чернівці, 1911, 376 с. // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — С. 556)</small>
== Про Миколу Євшана ==
* Євшан як [[людина]], як громадянин, як суспільний тип, був одним із тих нечисленних типів, для яких жити — то значить протиставити своє «я» [[світ]]ові, оточенню, обставинам, іти через життя наперекір усім до власної мети. Життя таких одиниць, як М. Євшан, — то безперервний спротив хаосові в своїй душі.
:: <small>(''Бабій, Олесь''. Микола Євшан (Федюшка): його життя і творчість // Літературно-науковий вістник. — 1929. — Т. С. — Кн. Х. — С. 902–903)</small>
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
[[Категорія:Українські перекладачі]]▼
* ''Бабій, Олесь''. Микола Євшан (Федюшка): його життя і творчість // Літературно-науковий вістник. — 1929. — Т. С. — Кн. Х. — С. 898–914.
[[Категорія:Літературні критики]]▼
* ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — К.: Основи, 1998. — 658 с.
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Автори-Є]]
▲[[Категорія:Літературні критики]]
▲[[Категорія:Українські перекладачі]]
| |||