Курков Андрій Юрійович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Dimant (обговорення | внесок) м дoдана Категорія:Автори-К з допомогою HotCat |
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Wikipedia}}▼
[[Файл:Andrei Kourkov 20100329 Salon du livre de Paris 3.jpg|thumb|Андрій Курков на Паризькому книжковому салоні, 2010]]
'''[[w:Курков Андрій Юрійович|Андрій Курков]]''' — український письменник російського походження; один з найпопулярніших українських письменників за кордоном.
== Цитати ==
* ''Для української культури та літератури є величезна ніша в європейському культурному просторі, яку ми ніяк не можемо навіть на 10% заповнити чи використати, зокрема тому, що '''в України дещо пасивний підхід до власних можливостей і регулярна недосамооцінка'''.''<ref name="ut2010">[http://tyzhden.ua/Publication/4636 Андрій Курков: Прагматизм успіху] — Український тиждень, 11.06.2010.</ref>▼
* ''Щоб ураховувати нашу геополітичну позицію, не треба дивитися тільки на схід. Варто дивитися також і на північ, південь і захід. У нас, я вважаю, не менш важливі історичні зв'язки з Туреччиною, ще важливіші з Литвою та Білоруссю і, звісно ж, із Польщею. Тож давайте, панове, які роблять новини, виходити з поняття геополітична об'єктивність, припиніть насильно нас з'єднувати з чужою територією, навіть коли є чимало спільного. В такому разі варто показувати повністю регіон, де ми перебуваємо, — від Польщі до Росії і від Литви до Туреччини.''▼
*: — про хронічну узгодженість новин в Україні з російськими новинами<ref name="ut2010" />▼
* ''Я уявляю собі молодь у Луганській області, яка дивиться російські телеканали і звідти ж черпає інформацію про Україну. Мабуть, вони себе відчувають неповноцінними, бо не можуть зрозуміти, хто ми такі, якщо нас серйозно не сприймає Росія. І раптом тут їм ще й кажуть, що можна не вчити української мови, все можна робити лише російською. В таких обставинах поволі зникатиме фундамент державності й знову повернеться поняття території. … Приблизно такими технологіями, грубо кажучи, і формується рабська ментальність.''▼
*: — про посилення режимом Януковича позицій російської мови в Україні<ref name="ut2010" />▼
* ''Наші ж [українські] сучасні письменники вже відійшли — їхній протест це був відхід від реалізму і за межі реалій. Вони створюють літературу паралельно життю, не перетинаючись з ним. Вони уникають своєї активної соціальної ролі, але при цьому в них є своє коло читачів, переважно студентське, і це коло вони відводять від реальності. Хоча з іншої сторони, найбільш активні — це україномовні письменники, тому вони відводять в україномовне культурне середовище, тож в цьому також є свої принади.''<ref name="aktiv03">[http://aktiv.com.ua/archives/848 Андрей Курков: В нашем обществе говорить о морали глупо] — Aktiv.com.ua, 22.12.2003.</ref>
* ''Я не розглядаю себе як культового письменника. Культовий письменник у нас один — це [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрко Андрухович]]. Культовим бути небезпечно.''<ref name="aktiv03"/>
Рядок 16 ⟶ 10:
* ''Самоцензура це поняття більше журналістське. Письменник не цензурує себе: якщо він розумний, то він іде на межі порушення або табу, або порушення традицій.''<ref name="aktiv03"/>
* ''Культурна еліта важлива у суспільстві. … '''Мають бути особистості-орієнтири, що мають давати альтернативний приклад своєю поведінкою, своєю біографією та досягненнями.''' … Зараз, наприклад, в нашій культурі найяскравіший орієнтир — [[Поплавський Михайло Михайлович|Поплавський]]. Це нормально чи ні — не знаю, подивимось що вийде.''
*: —
* — ''Якби була можливість, ви поїхали б з України?'' <br/>— ''Знаєте, я мав сті́льки можливостей.'' <br/>— ''Тобто, ви чекаєте, що тут щось відбудеться?'' <br/>— ''Ну звісно. Попереду великі зміни. Вкотре. Відбудуться чи не відбудуться президентські вибори, все одно будуть зміни. Ну, в принципі тут цікавіше. Швидше розвивається життя — як позитивні, так і негативні його сторони. Окрім того, якби я не був упевненим і не сподівався на майбутнє цієї країни (моя дружина і діти — англійські піддані), то поїхав би, бачучи, що ця країна безнадійна.''<ref name="aktiv03"/>
=== 2010 ===
▲* ''Для української культури та літератури є величезна ніша в європейському культурному просторі, яку ми ніяк не можемо навіть на 10% заповнити чи використати, зокрема тому, що '''в України дещо пасивний підхід до власних можливостей і регулярна недосамооцінка'''.''<ref name="ut2010">[http://tyzhden.ua/Publication/4636 Андрій Курков: Прагматизм успіху] — Український тиждень, 11.06.2010.</ref>
▲* ''Щоб ураховувати нашу геополітичну позицію, не треба дивитися тільки на схід. Варто дивитися також і на північ, південь і захід. У нас, я вважаю, не менш важливі історичні зв'язки з Туреччиною, ще важливіші з Литвою та Білоруссю і, звісно ж, із Польщею. Тож давайте, панове, які роблять новини, виходити з поняття геополітична об'єктивність, припиніть насильно нас з'єднувати з чужою територією, навіть коли є чимало спільного. В такому разі варто показувати повністю регіон, де ми перебуваємо, — від Польщі до Росії і від Литви до Туреччини.''
▲*: — про хронічну узгодженість новин в Україні з російськими новинами<ref name="ut2010" />
▲* ''Я уявляю собі молодь у Луганській області, яка дивиться російські телеканали і звідти ж черпає інформацію про Україну. Мабуть, вони себе відчувають неповноцінними, бо не можуть зрозуміти, хто ми такі, якщо нас серйозно не сприймає Росія. І раптом тут їм ще й кажуть, що можна не вчити української мови, все можна робити лише російською. В таких обставинах поволі зникатиме фундамент державності й знову повернеться поняття території. … Приблизно такими технологіями, грубо кажучи, і формується рабська ментальність.''
▲*: — про посилення режимом Януковича позицій російської мови в Україні<ref name="ut2010" />
=== 2014 ===
* Ніхто в Європі плаче, що культура гине. Наприклад, ніхто за межами Прибалтики не знає литовське чи естонське мистецтво. Ніхто не підозрює, що є албанська література. Просто приходить час, коли культура країни стає цікавою світові. І якщо цей шанс використовується, то держава вливається в європейський культурний простір. Україна, скажімо, тепер модна серед німецьких студентів. Твори [[Жадан Сергій Вікторович|Жадана]], [[Прохасько Тарас Богданович|Прохаська]], [[Дереш Любко|Дереша]] читають і обговорюють. Але потрібно розуміти, що захопити масового читача дуже важко. <ref>''Фесенко Л.'' [http://issuu.com/culture.ua/docs/_maket_30_71e12d2fac008e Андрій КУРКОВ: «Ніхто в Європі не плаче, що культура гине»] / Ліліана Фесенко // Культура. — 2014. — 25-31 липня. — С. 9.</ref>
== Джерела ==
▲{{Wikipedia}}
{{примітки}}
| |||