Шевченко Тарас Григорович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м Редагування користувача 78.154.162.100 (обговорення) відкинуті до версії користувача Dexbot
Немає опису редагування
Рядок 6:
| source = Категорія:Шевченко Тарас Григорович
| commons = Category:Taras Shevchenko}}
'''Тара́с Григо́рович Шевче́нко''' (відомий також як '''Кобза́р'''; 9 березня 1814, с. Моринці, Київська губернія, (нині Черкаська область) — 10 березня, м. Санкт-Петербург1861) — український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.
 
== Цитати ==
=== Любов до України ===
{{Q|Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!|''«Сон» /«Гори мої високії…»/; VІ-ХІІ 1847, Орська фортеця''<ref>[{{Cite web
| url = http://cbs-en.ucoz.ru/ELEKTRONNAY_BIB/shevchenkova_krinicja_zbirnik_aforizmiv_iz_tvoriv_.pdf
| title = Шевченкова криниця: Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка]
| Більшістьauthor цитат та уривків з листів взято= із даної книги.</ref>}}
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpALwGst
| archivedate = 2015-01-24
}} Більшість цитат та уривків з листів узято з цієї книги.</ref>}}
{{Q|[…] Здається - кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…|''«І виріс я на чужині…»; ІХ-ХІІ 1848, Косарал''}}
{{Q|Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!|''«Тарасова ніч»; 6.XI 1838; С.-Петербург''}}
Рядок 173 ⟶ 180:
І по-своєму глаголать […]|''«І мертвим, і живим…»; 14.XII 1845, В’юнище''}}
 
{{Q|Яке гарне буття поета, якби він міг бути тільки поетом і не громадянином.|''Слова Шевченка 1859 року зі спогадів Андрія Козачковського''<ref>[{{Cite web
| url = http://litopys.org.ua/shevchenko/spog19.htm
| title = А. О. Козачковський] // Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 76-80.</ref>}}
| author =
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpB0Fi1j
| archivedate = 2015-01-24
}}</ref>}}
 
=== Афоризми ===
Рядок 246 ⟶ 260:
* {{Q
| Цитата = Вони й справді були представниками різних половин козацтва. Шевченко був з правобережного козацтва, яке, залишившись після Андрусівського перемир'я без старшини і опинившись під польським гнітом, тікало на Січ і верталось звідти у панські володіння вже гайдамаками; їм вдалося одним ударом знищити в Умані вісімнадцять тисяч жидів і шляхти. До останнього подиху гайдамаки жадали одного - знищити панство його ж каблуком. Куліш же походив з того козацтва, яке засідало з царськими боярами, організовувало по указу царя Петра «Малоросійську колегію», допомагало Катерині Другій писати «Наказ» і заснувати на Україні училища замість старих бурс. Один вчився історії безпосередньо у гайдамацьких ватажків, читаючи її в зажурених козацьких серцях, які рвались і томились в неволі у ляха — заклятого ворога козаків; другий — пізнавав минуле України від предків, які споконвіку не знали панщини, охороняли колись плече в плече з лицарями Ланскоронськими, Претвичами, Вишневецькими кордони Південної Русі, Литви, Польщі і в подальшому вставши з власної волі на захист Москви. Відчуття глибокого зв'язку з народом у обох було однаково сильним, але Шевченко був людиною з гарячою кров'ю, тоді як Куліш шукав рівноваги серця і розуму, рівноваги хочу і можу.
| Автор = [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]<ref>[{{Cite web
| url = http://litopys.org.ua/shevchenko/vosp28.htm
| title = Воспоминания о Тарасе Шевченко.] — К.: Дніпро, 1988. — С. 139-142; 495-496.</ref>
| author =
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpB6Um7v
| archivedate = 2015-01-24
}}</ref>
| Коментар =
| Оригінал = Они и в самом деле были представителями разных половин казачества. Шевченко был из правобережного казачества, которое, оставшись после Андрусовского перемирия без старшины и оказавшись под польским гнетом, бежало на Сечь и возвращалось оттуда в панские владения уже гайдамаками; им удалось одним ударом уничтожить в Умани восемнадцать тысяч жидов и шляхты. До последнего вздоха гайдамаки жаждали одного — уничтожить панство его же каблуком. Кулиш же происходил из того казачества, которое заседало с царскими боярами, организовывало по указу царя Петра «Малороссийскую коллегию», помогало Екатерине Второй писать «Наказ» и учредить на Украине училища вместо старых бурс. Один учился истории непосредственно у гайдамакских вожаков, читая ее в скорбных казачьих сердцах, которые рвались и томились в неволе у ляха — заклятого врага казаков; другой — познавал былое Украины от предков, испокон веку не знавших панщины, охранявших когда-то плечом к плечу с рыцарями Ланскоронскими, Претвичами, Вишневецкими границы Южной Руси, Литвы, Польши и впоследствии вставших по собственной воле на защиту Москвы. Ощущения глубокой связи с народом у обоих было одинаково сильным, однако Шевченко был человеком с горячей кровью, тогда как Кулиш искал равновесия сердца и разума, равновесия хочу и могу.}}
Рядок 265 ⟶ 286:
* Дух попередньої козацької доби, мілітанний і мілітарний дух «козацької шаблі» переданий Шевченком, не лише поколінню «живих», а й поколінню «ненароджених». Переданий через бездоріжжя і тьму ночі бездержавності і всупереч тій ночі. ([[Маланюк Євген Филимонович|Євген Маланюк]])
 
* На тім тлі і в тій атмосфері покалічена цензурою і впень закобзарена суспільством поезія Шевченка обернулася в вельмишановну, але майже мертву реліквію, а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою іконою, перед якою час від часу відбувалися нелеґальні і безнадійно-панахидні відправи. ([[Маланюк Євген Филимонович|Євген Маланюк]])<ref>[{{Cite web
| url = http://ukrlife.org/main/evshan/malaniuk1.htm
| ''Eвгенtitle МАЛАНЮК.'' = КНИГА СПОСТЕРЕЖЕНЬ ДО СПРАВЖНЬОГО ШЕВЧЕНКА. Вступне слово на академії Української Студентської Громади у Варшаві 1937  р.]</ref>
| author = Eвген МАЛАНЮК
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpBDgOzS
| archivedate = 2015-01-24
}}</ref>
 
*:: '''Шевченко'''
Рядок 276 ⟶ 304:
: Полум'я, на котрім тьма розтала,
: Вибух крові, що зарокотала
: Карою на довгу ніч образ. ([[Маланюк Євген Филимонович|Євген Маланюк]])<ref>[{{Cite web
| url = http://poetry.uazone.net/malanuk/malank21.html
| Євгенtitle Маланюк. = Шевченко (poetry.uazone.net)]</ref>
| author = Євген Маланюк
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpBMytvC
| archivedate = 2015-01-24
}}</ref>
 
* Широко він обняв [[Україна|Україну]] з її могилами кривавими, з її страшною славою… і з того часу всі в нас поділились на живих і мертвих. ([[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]])
Рядок 288 ⟶ 323:
* Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець — він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет — він був хоробрим войовником за права і волю людей. ([[Джонсон Ліндон|Ліндон Джонсон]], президент США)
 
* Можна викинути всі демократичні нотки з його творів (та цензура довго так і чинила) — і Шевченко залишиться тим, чим створила його природа: сліпучим прецедентом, що не дозволяє українству відхилитися від шляху національного ренесансу. ([[Жаботинський Володимир Євгенович|Володимир Жаботинський]], [http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/9/76087/ «Урок ювілею Шевченка»], 1911).<ref>{{Cite web
| url = http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/9/76087/
| title = Урок ювілею Шевченка
| author = Володимир Жаботинський
| accessdate = 2014-03-09
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6VpBckOKv
| archivedate = 2015-01-24
}}</ref>).
 
== Примітки ==
Рядок 295 ⟶ 337:
[[Категорія:Автори-Ш]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські художники]]
[[Категорія:Громадські діячі]]