Рей Бредбері: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м Редагування користувача 178.93.47.246 (обговорення) відкинуті до версії користувача [[User:Юра з Байконура|Ю...
Sergento (обговорення | внесок)
Рядок 192:
 
* {{Q
| Цитата = Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок [[iPhone|айфона]], не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість відкривати просотри космосу, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали<ref name="АіФ"> [http://www.aif.ru/culture/article/36959 Рэй Брэдбери: «Есть ощущение, что книги умирают» // Аргументы и факты : газета. — 2010. — № 33.] </ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
* {{Q
| Цитата = [[Жуль Верн]] був моїм батьком. Уеллс [[Герберт Веллс|Веллс]] — мудрим дядечком. [[Едгар Аллан По]] доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. [[Флеш Гордон]] та [[Бак Роджерс]] — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була [[Мері Шеллі|Мері УоллстонкрафтВоллстонкрафт Шеллі]], авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою<ref name="kor"></ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
* {{Q
| Цитата = Все в цьому світі повторюється. Моє дитинство припало на [[Велика депресія|Велику депресію]], а глибока старість — на круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові космопорти і машини, що літають повітрям, а закінчується все падінням долара на біржі<ref name="АіФ"></ref>
| Коментар =
| Оригінал =
Рядок 217:
}}
* {{Q
| Цитата = Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі[[Марс]]і. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене<ref name="kor"></ref>
| Коментар =
| Оригінал =
}}
* {{Q
| Цитата =Якби ми слухалися нашого розуму, в нас би ніколи не було любовних відносин. У нас би ніколи не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому …тому…» Дурниця це. Так можна упуститивпустити все життя. Кожного разу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила на шляху донизу<ref>З виступу в Браунівському університеті</ref>
| Коментар =
| Оригінал =