Вікіцитати

Євшан Микола: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SergoBot (обговорення | внесок)
Боти
20 170 редагувань
більше не розпізнається як ізольована
м вікіфікація
Рядок 6:
| source =
| commons = }}
'''[[w:Євшан Микола|Мико́ла Євша́н]]''' (справжнє — ''Микола Йосипович Федюшка''; 1889—19191889–1919) — український літературний критик, літературознавець і перекладач.
 
== Цитати ==
* Всі люди цеї повісти <ref>Йдеться про повість «Земля» Ольги Кобилянської</ref>,  — ці раби могучого Молоха  — землі, прив'язані до неї якимись тайними силами, носять у собі ту пропасть. Вони всі  — це люди тільки ще з ''з першої руки [[Природа|природи]]''. Вони ще не знають про той інший світ, в якому купаються люди, вищі духом, ними ще кермують інстинкти і сильні, могучі пристрасти.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Ольга Кобилянська // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 202)</small>
 
* Де артист розслелити хоче перед нами красивий образ,  — виступає з протестом проти того поет-чоловіколюбець, поет-судія! Любовання [[Краса|красою]] стає певного рода переступством, злочином супроти брата терплячого. Чувство починає поета поривати в противний бік: він покидає малюнок, кидає все багатство своєї палітри  — і починає гриміти проти неправди життя.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Тарас Шевченко // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 99)</small>
 
* Єгова, це ніякий метафізичний [[Бог]] великий і непонятний з усіма своїми атрибутами, якого існування доказував Картезій та християнські догматики, а се Бог реальний, живий у всіх людських [[Серце|серцях]], справді всюди присутній, великий і могучий своєю силою  — Бог національний! [...…] [[Народ|Нарід]] кождий має свого національного Бога, котрого вважає вищим понад усіх, але узнає так само інших національних богів, а також дає право другому народові уважати свого бога за більшого.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Пісня про Мойсея. (Студія над твором І. Франка) // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 440)</small>
 
* [[Леся Українка]], [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольга Кобилянська]] і [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]]  — се наш літературний аеропаґ, найвища інстанція. [...…] Вони на те, щоби література могла перебути час формування, не одну остру і небезпечну кризу талантів, вони реґулюють літературний дух і життя серед розбиття та зневіри, дають приклади монументальної сили, високих артистичних змагань та духової сили.
:: <small>(''Євшан, Микола''. «Тіні забутих предків» // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 473)</small>
 
* Нехай втішається публіка, але ти не твориш для її утіхи. Ти твориш, бо мусиш. Твоя творчість  — не для секційного ножа [[Критика|критики]], се виключно ''твоя'' річ. Ти відповідаєш за неї, але не потребуєш собі дерти [[волосся]] на голові, коли хтось не зрозумів тебе й вискарив її. Своєю рівновагою та спокоєм ти найкраще покажеш свою ''силу''. Сила твоя не в [[Думка|опінії]] «публіки», а в тобі самім  — Selbstzweck! <ref>Самодостатня мета! (''Нім''.)</ref> Будь сам собі ціллю, вдирайся на вершини, гартуй свого духа, поки не дійдеш до «поцілуя ангела»...…
:: <small>(''Євшан, Микола''. Богдан Лепкий. З-над моря. (Поезії). Жовква, 1913 // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 605)</small>
 
* Ні  — не критика, а талант, [[геній]] показує дорогу. [[Талант]] розпочинає новий напрям літературного [[життя]], звертає в інший бік головне русло літературної хвилі, кидає клич нового мистецтва, талант кладе свою печать на духовне життя поколінь, назначує лінію розвою на роки, десятиліття...десятиліття… Талант  — це вісь, довкола якої обертається все.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Українська література в 1913 році // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 291)</small>
 
* Страшна, трагічна самостійність творців, самотність навіть тоді, коли юрба признає їх пророчий дар і починає боготворити. Віддана своїм лиш втіхам нікчемним і за себе тільки пам'ятаючи, вона ніколи не зрозуміє ''чуттям'' їх великої туги, вона не зрозуміє їх жертви для себе, за яку вони віддають найкращі мрії свої і найдорожчі самоцвіти своєї [[Душа|душі]],  — а завітчає їх тернистим вінком і поведе на Голгофу!
:: <small>(''Євшан, Микола''. Леся Українка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 156)</small>
 
* Першим і останнім обов’язкомобов'язком критика єсть: уміти читати. Розвинути всю свою інтелігенцію, всі свої здібности в першій мірі на те, щоб до кінця розуміти чужу душу, бачити не тільки те, що написано і видрукувано, але й те, що поза ним тільки починається, те все невисказане, що домагалося тільки у творця свого втілення в образи і пробивається поміж стрічками, чути весь час укриту, потенціальну силу твору, його патос. Готових формул в правдивому творі [[Мистецтво|мистецтва]] немає і не може бути: він же ж живе, кождої хвилі вмирає і родиться, зміняє свій тон; він не існує готовий вже, а повстає. І хто сього не знає і не відчуває, а що більше: не признає сього і має вже готові на всьо формули на зразок: декадентизм, буржуазія, здекласований пролетар і  т.  д.  — той хіба не може бути компетентним говорити про твори мистецтва.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 24–2524-25)</small>
 
* Поет почуває себе рідним всьому живучому, розуміє голос всього, що окружає його,  — весь він в природі і вся [[природа]] в ньому, промовляє його устами, і він творячи, неначе списує, віддає на папір ту таємну [[Мова|мову]], якою вона до його промовляє, яку він чує в своїй душі.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Реліґія Шевченка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 27)</small>
 
* Так, убиває і заморожує наші душі ніщо інше, тільки неможливість жити іншим, кращим [[життя]]м, неможливість визволитися від прав буденщини і жолудка, від сірого тільки животіння! Невільник тепер не під нами, не під нашими приказами, а в нас самих.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Леся Українка // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 156)</small>
 
* Творчість  — це також живий організм, який розвивається на основі тих самих законів, що і все інше на світі. І вона має свої радощі і своє горе, сій смуток і плач, як також бажання якнайбільше красуватися до [[Сонце|сонця]], грітися коло людської душі й серця. В своїй [[Свобода|свободі]] вона мусить бути ще більше ненарушена, як сам [[Людина|чоловік]]. Бо коли чоловік став ''[[Рабство|рабом]]'',  — тоді тільки й зродилася в ньому потреба ''творити'' нове [[життя]], думка про найбільшу, безмежну та абсолютну свободу. ''Творчість'' в найширшому змислі стала тою [[Мрія|мрією]] раба, єдиною формою повною свободи його та гармонією з самим собою.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 18)</small>
 
* Тільки той, хто навчився культивувати свій талант, усвідомить собі свою силу, зможе завести ''[[Економіка|економіку]]'' творчу, зможе йти щораз вище.
:: <small>(''Євшан, Микола''. В. Винниченко (В. Деде). Молода кров. Комедія на 4 дії. В-во «Дзвін», К., 1914 // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 609)</small>
 
* Треба перше всього навчитися розуміти той великий і глибокий процес сам в собі, який єсть головним моментом творчости, щоб згодитися на повну її свободу. Дійсно правдива, жива творчість  — се завсігди тільки початок, а не кінець, вічна боротьба, шукання, зріст енергії в образах та видінням, вічне стремління тільки до пункту рівноваги. А зовсім не формула, не догма, не відповідь.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Суспільний і артистичний елемент у творчости // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 19)</small>
 
* Упадок всякої творчости починається з того самого моменту, коли ми з елементів вільного мистецтва укладаємо його табулятуру, робимо з них догми або стараємося всяким способом витягнути з його якнайбільшу користь в вузько-практичній сфері. Достоїнства її стають тоді її [[Помилка|хибами]], вартість її та цінність ідеологічна спадає до minimum'а. [[Релігія|Реліґійна]] її величність стає звичним фактом, ілюзією, з якої насміхатися чує себе вправі кожда крамарська душа, [[Філософія|філософічні основи]] її зводяться до кількох вузькоутилітарних формул, її морально-естетичне післанництво використовується для хитрощів та [[цинізм]]у життя.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Боротьба генерацій і українська література // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — C. 52)</small>
 
* Чи може бути поетом той, що не має [[Серце|серця]], душі? Чи можна поважати тоту енергію, котра виходить із злих інстинктів.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Сидір Твердохліб. В свічаді плеса. («Молода муза», випуск VІІІ). Львів, 1908. 73 с. // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 513)</small>
 
* Щоб дати твір артистичний, в повному того [[Слово|слова]] значінні, треба мати й творчу інтуїцію, вихідну точку брати не від методу, а від натхнення.
:: <small>(''Євшан, Микола''. Гнат Хоткевич. Камінна душа. Повість. Чернівці, 1911, 376 с. // ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — С. 556)</small>
 
== Про Миколу Євшана ==
* Євшан як [[людина]], як громадянин, як суспільний тип, був одним із тих нечисленних типів, для яких жити  — то значить протиставити своє «я» [[світ]]ові, оточенню, обставинам, іти через життя наперекір усім до власної мети. Життя таких одиниць, як М. Євшан,  — то безперервний спротив хаосові в своїй душі.
:: <small>(''Бабій, Олесь''. Микола Євшан (Федюшка): його життя і творчість // Літературно-науковий вістник.  — 1929.  — Т. С.  — Кн. Х.  — С. 902–903)</small>
 
== Примітки ==
Рядок 65:
 
== Джерела ==
* ''Бабій, Олесь''. Микола Євшан (Федюшка): його життя і творчість // Літературно-науковий вістник.  — 1929.  — Т. С.  — Кн. Х.  — С. 898–914.
* ''Євшан, Микола''. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило.  — К.: Основи, 1998.  — 658 с.
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Євшан_Микола