Хосе Мухіка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{особа | ім'я = Хосе Мухіка | Зображення = Pepemujica2.jpg | Опис = | wikipedia = Хосе Мухіка | source = | commons... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 12:
* Мене звати Хосе Мухіка. Спочатку я заробляв на життя фермерством, а потім вирішив боротися за зміни щоб покращити життя мого суспільства. І сьогодні я президент уругваю, а потім як і кожен з нас, я стану кормом для хробаків і зникну.
* Я пізнав розчарування, пізнав [[біль]], декілька років я провів у в'язниці. Загалом... звичайна справа для кожного, хто працює над тим, щоб змінити світ. Якимось дивом я ще тут, і не дивлячись на це все я люблю життя, і сподіваюся що буду представляти себе до самого кінця мого життя, як людину, яка заходить у бар і підходить до стійки з словами: «Випивка за мій рахунок».
* Уругвай — маленька країна і в мене немає президентського літака. Та загалом, він нам і не потрібен. Ми вирішили що придбаємо у франції дуже дорогий гелікоптер — рятувальний гелікоптер з медичним обладнанням, для того щоб можна було дістатися у віддалені райони. Замість того щоб купувати президентський літак, ми взяли гелікоптер який поставимо у центрі уругваю для порятунку потерпілих і надання медичної допомоги там, де це буде потрібно. Це ж так просто. Ви зрозуміли у чому дилема? Президентський літак або рятувальний гелікоптер... завжди все зводиться до подібного. І як мені здається, вся справа у розсудливості. Я не пропоную повернутися у минуле і жити в печерах або в солом'яних хатинках. Зовсім ні, цього я не пропоную. Суть не в цьому. Ось що я пропоную: нам потрібно перестати витрачати ресурси на непотрібні речі, на ці розкішні палаци для підтримки яких потрібні півдюжини службовців. Що ж у цьому корисного? Навіщо це все? Це надмірність. Ми можемо жити набагато скромніше і ми можемо витрачати наші ресурси на ті речі які дійсно важливі для кожного, для всіх. В цьому і полягає справжній сенс [[Демократія|демократії]], сенс
* Я вважаю що повинен сказати вам ось що: у нас достатньо ресурсів. Нам не вистачає політичної волі. Уряд турбує перемога на наступних виборах, турбує те, хто буде головним. Ми боремося за владу і забуваємо про людей і про глобальні проблеми. Це не природна криза, це політична криза. Наша [[цивілізація]] досягла тієї фази, коли потрібен загально-планетний консенсус, а ми не помічаємо цього. Ми осліплені шовінізмом, бажанням домінування... особливо найбільш могутні країни. У той час коли вони мають показувати приклад. Це ганьба, що через 25 років після підписання Кіотського протоколу, ми як і раніше, не дуже охоче приймаємо елементарні заходи. Це ганьба! Людина мабуть — це єдина тварина, яка здатна на самознищення. Така ось перед нами дилема, і я сподіваюся що помиляюся.
* Людська природа влаштована таким чином, що ми вчимося набагато більше коли страждаємо, а не коли у нас все просто. І це не означає що я раджу вам страждати або щось у цьому дусі. Зовсім ні. Але мені дуже хотілося б щоб люди зрозуміли наступне: ви завжди можете піднятися, воно того варте щоб починати все з нуля один раз, або тисячі разів, до тих пір поки ви живі. І це найважливіший урок [[життя]]. Іншими словами, ви не програли до тих пір, поки продовжуєте боротьбу. А програєте ви тоді, коли перестаєте [[Мрія|мріяти]]. Боротися, мріяти, бути тут на землі, стоячи обличчям до обличчя [[Реальність|реальності]]. Ось що надає сенс існуванню того життя яке ми проживаємо. Не можна прожити життя з [[Образа|образою]] у серці. І не можна жити ходячи колами. Та біль яку я пізнав у своєму житті ніколи не буде залікована. Ніхто не забере її назад. Ви маєте навчитися приймати свої шрами і продовжувати рухатися з ними у [[майбутнє]]. Якщо я витрачу час на зализування ран, я не просунуся вперед. Я дивлюся на життя, як на дорогу яка чекає мене попереду. Завтрашній день — ось що має значення. А люди говорять, навіть кричать... так прийнято говорити: ти маєш пам'ятати своє минуле або ти будеш приречений повторювати його. Я добре знаю людей! Єдина тварина, яка 20 разів спіткнеться об один і той же камінь. Кожне покоління вчиться на своєму досвіді, не на чужому досвіді. Я не ідеалізую людство. Що я можу навчитися на чужому досвіді? Ми вчимося тільки на тому, через що пройшли самостійно. Ось якось так я все це бачу. Так я бачу життя. І мені немає з ким зводити рахунки.
| |||