Апологія Сократа: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: '''Апологія Сократа''' ({{lang-el|Ἀπολογία Σωκράτους}}) — Платоновий варіант захисної промови...
 
Рядок 2:
 
== Цитати ==
[[Image:David - The Death of Socrates.jpg|right|thumb|400px|Жак-Луї Давід. «Смерть Сократа» (1787)]]
*А власне кажучи, афіняни, мені бачиться, що справді мудрим є тільки Бог і цим віщуванням [згідно з яким Сократ - наймудріший поміж людей] він учить, що людська мудрість мало що варта або навіть нічого, і, здається, він має на увазі не Сократа, а користується моїм іменем лише заради прикладу, неначе б говорив: '''«З вас, люди, наймудріший той, хто, як Сократ, зрозумів, що насправді нічого не варта його мудрість»'''.
: <small>''(Апологія Сократа. — С. 28)''</small>
Рядок 16 ⟶ 17:
*..боятися смерті, афіняни, це не що інше, як вважати себе мудрим, насправді не будучи ним. Бо це означає приписувати собі знання, якого не маєш. Бо ж '''ніхто не знає того, що таке смерть, ані навіть, чи не є вона в часом для людини найбільшим благом, а тим часом люди бояться її, немовби напевно знають, що вона — найбільше лихо'''. А хіба це не невігластво, до того ж найганебніше — уявляти, начебто знаєш те, чого не знаєш?
: <small>''(Апологія Сократа. — С. 36)''</small>
[[Файл:Taras Shevchenko painting 0009.jpg|міні|300пкс|Тарас Шевченко. «Смерть Сократа» (1837)]]
 
*...якби ви мене, як кажу, за цієї умови [полишити філософію] тепер відпустили, то я сказав би вам таке: «Я вас поважаю і люблю, афіняни, але буду слухатись радше Бога, аніж вас, і поки я дихаю, і поки в мене буде сил, не перестану філософувати, намовляти й переконувати кожного з вас, кого тільки зустріну, кажучи те саме, що своїм звичаєм кажу: «Чоловіче добрий, як афінянин, як громадянин великого міста, прославленого мудрістю й могутністю, чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» І якби мені хто з вас заперечував і твердив, що дбає, то я не відпущу його і не відійду від нього зразу, а буду його розпитувати й переконувати, і якщо помічу, що в нього дійсно немає доброчесності, а він тільки говорить, що вона є, картатиму його за те, що він найбільші цінності ні за що має, а безвартісне високо цінує.