Шевельов Юрій Володимирович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
більше не розпізнається як ізольована |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 29:
* Коли настане час вписуватися нам у світовий, ну скромніше — у европейський контекст нашого століття, то я, не вагаючися, згадав би, певно, [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'яна Підмогильного]], [[Маланюк Євген Филимонович|Євгена Маланюка]], [[Плужник Євген Павлович|Євгена Плужника]], [[Куліш Микола Гурович|Миколу Куліша]], звичайно ж — ранній [[Тичина Павло Григорович|Тичина]]… В повоєнних роках важче, але коли назву [[Тютюнник Григір Михайлович|Григора Тютюнника]], [[Костенко Ліна Василівна|Ліну Костенко]], [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]], [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерія Шевчука]], [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], Василя Голобородька, то не схиблю. Хоча, на кожному з цих, та й інших, сильних імен неодмінно, хотіли б вони цього чи ні, а радянське життя наклало свій відбиток, що тут вже зробиш. До сказаного вище хочу лише обов'язково додати: вихід у світ, навіть на європейському рівні, постане перед [[українська література|українською літературою]] лише з міцною державністю. Це — аксіома. Ніхто не цікавиться літературою чи мистецтвом маловідомих народів.
** Юрій Шевельов. З історії незакінченої війни. — Київ: Вид. «Києво-Могилянська академія», 2009. — С. 422–423.
* Є місця, відвідання яких сповнюють гордістю за людину, людський дух, навіть якщо ставитися до людини взагалі скептично. Для мене такими місцями буди Акрополь у Греції, Нара в Японії, Тадж Магал в Індії, Ужмаль у Мексіці. [...] До цих належить вистава «Маклени Ґраси». <small>(йдеться про виставу «Маклена Ґраса» за твором [[Куліш Микола Гурович|М. Куліша]], керівник [[Лесь Курбас|Л. Курбас]], глядачем якої був Ю. Шевельов в театрі «Березіль» у Харкові)</small>
** Я, мені, мене... (і довкруги). Спогади [ч. 1 В Україні]. — Харків - Нью-Йорк: М. П. Коць, 2001.
[[Категорія:Автори-Ш]]
[[Категорія:Українські мовознавці]]
| |||