Опера: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
Friend (обговорення | внесок) |
||
Рядок 19:
| Автор = [[Чернишевський Микола Гаврилович|Микола Чернишевський]]
| Оригінал = Опера — самая полная форма музыки, как искусства.}}
{{Q
| Цитата = Крім цих трьох музичних шкіл [італійської, німецької, французької] є ще одна, невідома і невизнана в Європі, але яка, безсумнівно, для нас існує, — ''російська''. Засновник її — Глінка. […]
Російська музика ближче за інших підходить до музики німецької за глибиною почуття і силою пристрасті. Але вона має і свої особливості. Речитатив грає в російській опері вкрай важливу роль. Він абсолютно своєрідний, не схожий будь-який інший речитатив. Він соковитий, мелодійний, виразний. Найсильніші пориви пристрасті, руху серця у нас виражаються речитативом. Він ще більше виграє від вірної і енергійної декламації, яку особливо Даргомижський довів до високого ступеня досконалості. Правда, що декламації чимало сприяє російська мова, одна з найбільш вдячних мов для співу.
В операх наших розвинений комічний елемент, не той комізм, який смішить італійця і француза скоромовкою і подібними дурницями, а комізм глибокий, змішаний з гумором, комізм, почерпнутий прямо з середовища народного, комізм, який викликає роздуми.
Хор у наших операх грає роль важливішу, ніж у всіх інших. Це вже не натовп без волі, що збирається для того, щоб співати; це зібрання людей, що діють свідомо і самостійно; звідси в музиці новий елемент глибини й ширини розмаху.
| Оригінал = Кроме этих трех музыкальных школ, есть еще одна, неизвестная и непризнанная в Европе, но, несомненно, для нас существующая,— русская. Основатель ее — Глинка. […]
Русская музыка ближе других подходит к музыке немецкой по глубине чувства и силе страсти. Но она имеет и свои особенности. Речитатив играет в русской опере крайне важную роль. Он совершенно своеобразен, не похож ни на какой другой речитатив. Он сочен, мелодичен, выразителен. Сильнейшие порывы страсти, движения сердца у нас выражаются речитативом. Он еще выигрывает от верной и энергической декламации, доведенной особенно Даргомыжским до высокой степени совершенства. Правда, что декламации немало способствует русский язык, один из самых благодарных языков для пения.
В операх наших развит комический элемент, не тот комизм, который смешит итальянца и француза скороговоркой и подобным вздором, а комизм глубокий, смешанный с юмором, комизм, почерпнутый прямо из среды народной, комизм, вызывающий раздумье.
Хор в наших операх играет роль более важную, чем во всех других. Это уже не толпа без воли, собирающаяся для того, чтобы петь это собрание людей, действующих сознательно и самостоятельно; отсюда в музыке новый элемент глубины и ширины размаха.
| Автор = [[Цезар Кюї]], стаття «Оперный сезон в Петербурге» («СПб. ведомости», 3.09.1864)<ref>Композиторы "Могучей кучки" об опере: избранные отрывки из писем, воспоминаний и критических статей / сост., вступ. ст. и коммент. Е.М. Гордеева. — М.: Гос. муз. изд-во, 1955. — С. 37-39.</ref>}}
{{Q
| |||