Захар Беркут (повість): відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14:
{{Q
| Цитата = Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=9}}
| Коментар = Частина перша.}}
{{Q
| Цитата = [[Полювання|Лови на грубого звіра]] — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя і смерть.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=11}}
| Коментар = Частина перша.}}
{{Q
| Цитата = Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і в горі. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсігди, бачно берегла своє добро. [[Бідність|Бідних]] не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсігди отвором для потребуючих.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=41-42}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кождій громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські. Тож ніколи, працюючи всілякими способами для своєї Тухольщини, Захар не забував і про сусідні громади.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=42}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = …вмирати зрадником хоч би тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше самої смерті.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=134}}
| Коментар = Частина восьма.}}
 
=== Захар Беркут ===
{{Q
| Цитата = Глядіть на нього, на се знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кождім поєдинчім колісці, готовий приняти всякі зв'язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, з самої природи зв'язана з усіма іншими, а проте свобідна сама в собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє свої потреби. Тілько така суцільність і свобода кождої поодинокої громади робить усю цілість суцільною і свобідною. Нехай тілько одне колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одноцілий його зв'язок розірветься.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=49-50}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Отець знає свою [[Дитина|дитину]], її потреби й бажання, а він не знає нас і не хоче знати. Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої шкоди,— князь не береже нас ні від сльоти, ні від тучі, ні від граду, ні від медведя,— а се наші найгірші вороги. <…> Не вітцем і опікуном ми вважаємо твого князя, але карою божою, зісланою на нас за [[гріх]]и наші, від якої мусимо відкупуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і велика!{{sfn|Захар Беркут|1978|с=55}}
| Коментар = Про [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Подільські та покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та обезсилені князями та боярами, які не позволяють їм мати своє оружжя, ані вправлятися в робленню ним. <…> Щоб одному надати велику власть над народом, треба кождій громаді відібрати відібрати її свободу, треба розбити громадські зв'язки, обезоружити громадські руки. А тоді всяким монголам одверта дорога в нашу країну.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=57}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця, щоб ціною неволі й пониження перед сильнішим купити собі власть над слабшими.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=57}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Батьки наші казали нам: шкідного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=58}}
| Коментар = Частина третя.}}
{{Q
| Цитата = Батьки і браття! Нинішня наша побіда — велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=153-154}}
| Коментар = Частина дев'ята.}}
 
=== Максим Беркут ===
{{Q
| Цитата = …дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби вони зібрались докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=17}}
| Коментар = Частина перша.}}
{{Q
| Цитата = Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…{{sfn|Захар Беркут|1978|с=27}}
| Коментар = Частина друга.}}
{{Q
| Цитата = Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати, чи ні.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=28}}
| Коментар = До Тугара Вовка. Частина друга.}}
{{Q
| Цитата = [[Доля]] звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=36}}
| Коментар = Частина друга.}}
{{Q
| Цитата = Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=89}}
| Коментар = Частина п'ята.}}
{{Q
| Цитата = Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене путах на руках, а в тебе на душі!{{sfn|Захар Беркут|1978|с=97}}
| Коментар = До Тугара Вовка. Частина п'ята.}}
{{Q
| Цитата = Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=115}}
| Коментар = Частина шоста.}}
 
=== Тугар Вовк ===
{{Q
| Цитата = Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні [[влада|власті]], де кожда громада жила для себе, а против спільного ворога всі дружилися по добрій волі і вибирали і скидали свою старшину.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=77-78}}
| Коментар = Частина четверта.}}
 
=== Пета-бегадир ===
{{Q
| Цитата = Дивні ж у вас порядки! Князь бунтує против своїх слуг, слуги против князя, князь і слуги против народу, а народ против усякої власті! <…> Дякуйте богам, що зіслали нас до сього краю, бо коли б не ми, то ви, певно, мов ті голодні вовки, пожерли б одні других.{{sfn|Захар Беркут|1978|с=78}}
| Коментар = Про Русь. Частина четверта.}}
 
== Про «Захара Беркута» ==