Галичина: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
'''Галичина́''' (пол. ''Galicja'', нім. ''Galizien'') — історична область, більша частина якої входить до [[Україна|України]] (Східна Галичина), а інша частина (Західна Галичина) — до [[Польща|Польщі]].
 
== Цитати ==
{{Q| Цитата =
Чимала протягом частина Руси, се б то південно-західна, або Галичина, за Данила [Романовича] відлучилася від останків Українсько-руських Земель і почала жити відрубним житєм […] Але ж були в тои відрубности и добри добутки. Галичина не хотіла терпіти таких утисків, які терпіли останки [[Русь|Руски Землі]], вона рвалася на волю и прямувала до розвитку справді цивілізованого на той час житя. Коли б було пощастило їй на сій стежці, вона б придбала велику користь не тільки всій [[Україна|Україні-Руси]], котру б притягла до себе, а навіть [[Росія|Московщині]]…<ref>Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії. — Львів: Логос, 2016. — С. 27.</ref>
| Автор = [[Дашкевич Микола Павлович|Микола Дашкевич]], «Монографіи до исторіи Галицкои Руси» (1886)}}
 
{{Q| Цитата = Ми мусимо навчитися чути себе [[українці|українцями]] — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.