Емма Андієвська: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнив |
|||
Рядок 19:
* У вічності зло не існує, хібащо тільки добро, яке існує саме собою і яке люди без протиставлення його злу відмовляються пізнати, мовляв добро без зла не пізнавальне. Наче на те, аби пізнати яблуко, конче треба пізнати кислу капусту!
** Андієвська Е. ''Герострати''. - Мюнхен: Сучасність 1971. - С. 40.
* Бог - лише добрий, лише добро. Вже тому, що все вічне позбавлене натяку на зло, оскільки це суперечить самому поняттю вічності. З хвилиною, коли вічне виявило б у собі первні зла, воно перестало б існувати.
** Там само. - С. 42.
* ... що поганого у геростратизмі, ... коли бажання вічності природна річ, так само як процес прийняття їжі чи травлення?... Тільки геростратизм це - гіперболізація природної речі чи, якщо хочете, стану. Це не просто собі бажання вічности, а за всяку ціну прагнення вхопити вічність за роги.
** Там само. - С. 52.
==З "Роману про добру людину"==
* Безмежна доброта - рідкісне явище. Доброті природа залишила місце лише як виняток з її правил. Добру людину нищать, затоптують, коли ж немає сили знищити - глузують, знущаються, і вона завжди гине. Але якби не народжувалася ця безмежно добра людина, яка нагадує нікчемним створінням про божественність людського покликання, весь світ не проіснував би й миті.
** Андієвська Е. ''Роман про добру людину''. - К.: 1993. - С. 9.
* Дійсна лише доброта.
** Там само. - С. 42.
* Добро - різне, а зло завжди на один кшталт.
** Там само. - С. 43.
* Лагідне слово - надійніше за провідника.
** Там само. - С. 49.
* Найстрашніше не смерть, від неї й так ніхто не втече, - не вигнання, не каторга, а коли істота, створена на Божу подобу, зі страху за коротку секунду амебного животіння гасить у собі вічний вогник добра, забуваючи, що Всевишній усе знає і все чує, навіть коли людині, затисненій, завдяки власній слабодухості, з усіх сторін свинячими писками зла, в розпачі ввижається, ніби Він осліп і Йому позакладало.
** Там само. - С. 196.
==З "Роману про людське призначення"==
* Той, хто за остаточне, завжди програє
** Андієвська Е. ''Роман про людське призначення''. - К.: "Орій" при УКСП "Кобза" 1992. - С. 9.
* Людина до самої смерти має право вибору, що здатне переінакшувати перебіг світових подій, хоча цим правом рідко хто користується...
** Там само. - С. 188.
* Той, хто рветься знати наперед свою долю, втрачає силу на неї вирішально впливати, про що, звісно, мало хто здогадується.
** Там само. - С. 271.
* Усі геркулеси на словах виявляють надмірну чутливість, бо ж безкарно товктися у чужій душі значно легше, ніж зносити мікроскопічну подряпину на своїй.
** Там само. - С. 25.
* Надмір горя робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, - раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків – порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і – теж лютою і жорстокою.
** Там само. - С. 21.
* Заздрість – це просто дірка в душі, і хоч би й скільки простягав людині, вражені заздрістю живих цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо на світі не спроможне загатити прірву, розпанахану заздрісю.
** Там само. - С. 258.
==Висловлювання про творчість Емми Андієвської==
Рядок 32 ⟶ 56:
* Творчість поета од Бога неможливо осягнути одразу і цілком, то є процес постійного відкриття й відчування народжуваного ним слова. Надто творчість такого складного поета, яким є Емма Андієвська, котра пропонує читачеві прийняти правила її поетичної «гри»: спробувати вийти за рамки стандартизованої буденщини, перевтілитися, подивитись довкола себе за своєрідними «законами» її світобачення, яке, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив у виміри фантастичні. Естетичним підґрунтям її творчості є сюрреалізм, несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладнені, алогічні. Поетеса вдається до цих засобів, щоб якомога повніше відтворити дійсність, якомога більше вражень «втиснути» в слово, «видобути» з цього більший пучок асоціативних «іскр».
**Л. Тарнашинська [http://www.donbaslit.skif.net/tvorchist/andievskaya.html]
* Справа в тому, що, нзважаючи на свій порівняно молодий вік, вона - геніяльна. Незаперечно геніяльна, і то у рідко високій мірі.
** ''Райс Е.'' Поезія Емми Андієвської // Сучасність № 2926. - 1963. - С. 43.
*Emma Andijewska läßt sich schwer in einer bestimmten Stilrichtung zu- ordnen. Sie hat, in ihrer unverkennbaren Handschrift ihre eigenen Symbole geschaffen, ein eigenes Vokabular entwickelt, ein an Metaphern reiches, poetisches Vokabular, mit dessen Hilfe sie innere Wahrheiten sichtbar macht. In ihren farbintensiven Bildern ist eine lyrische Verdichtung alltäglicher Dinge und zugleich eine Versinnbildlichung seelischer Zustände feststellbar. Andijewskas Bilder fließen aus dem Unterbewußten, und diese Fluxion der Bilder wird geordnet, bevor Sie noch den Pixel ansetzt. Ob magisch, geheimnisvoll, heiter oder beklemmend, die traumhaften bis alptraumhaftenGebilde der Emma Andijewska laden den Betrachter zu einer Zwiesprache ein. Die Küstlerin greift auf naturmytische vorstellungen vorzeitlicher Geschichte zurück, um in symbolhaften Szenen menschliche Grunderfahrung wiederzufinden.
Рядок 41 ⟶ 68:
*Temperamentvoll, kompliziert, aufregend. Emma Andijewska malt Bilder, welche den Betrachter in die surreale Märchenwelt der Träume führen. Eine starke melancholische, rätselhafte Verbundenheit des Daseins mit den Kräftenim Inneren der Natur, die Andijewska zu ahnen glaubt. Ihre Bilder erweckenden Eindruck, als würden sie von einem anderen Planeten stammen. Andijewska´s supernaturalistische Träume von starker Farbigkeit geprägt, würden Ihren Charme verlieren, solle man sie analysieren.
**Jelene Braun (München) [http://andijewska.com/]
*Die wunderbare Erzählung von Emma Andijewska ist üppig durch die klaren Töne. Ihr Spiel basiert auf einer rythmischen Gegenüberstellung der Farbflecken und hebt das Emotionale der Darstellung hervor. Psychische und physische Energien der Farbe tragen nicht der eigentlichen Inhalt, sie kreieren ihn. Die eigensinnige Harmonie der Gemälde entsteht aus dem Kampf der intensiven, vollkommen gesättigten, um nicht zu sagen schreienden Farbräume. Aus ihrer Gegenüberstellung und ihrem gegenseitigen Abstoßen entsteht ein ehrliches und dekoratives Ornament, das die gesamte Komposition bestimmt. Offensichtlich ist sowohl die direkte Verbindung zu der Künstlervereinigung "Brücke", insbesondere zu E. Kirchner und E. Nolde als auch die Verwendung der ausdruckvollen Sprache der Künstlergemeinschaft "Blauer Reiter", vorwiegend aber der emotional-expressiven Abstraktion von Kandinski, die das Unterbewußte des Künstlers entfesselt und das Absolute der Form und Farbe hervorhebt. Die kompromißlose Farbpalette der Künstlerin ruft die beinahe monochromatischen Wellen der ukrainischen Stickereien ins Gedächtnis.
| |||