Франко Іван Якович: відмінності між версіями

* {{Q| Цитата = [[Література]] кожного народу — це найкраще дзеркало його життя.<ref name="ukrlife">[http://ukrlife.org/main/afor/franko.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001</ref>}}

 

<poem>Я бачив дивний сон. Немов передо мною

Безмірна, та пуста, і дика площина,

Бо вам призначено скалу сесю розбить. [http://www.ukrlife.org/main/minerva/1000_cit3.htm]</poem>

 

<poem>Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

</poem>

 

{{Q

|Коли будете женитися, борони вас Боже брати блондинку! Се найнебезпечніший, найфальшивіший і найбільше егоїстичний ґатунок жіночого звіра. Блондинка в душі холодна, без темпераменту, без огню, сама не гріє, але хоче, щоб її гріти, склонна до меланхолії, котра в домашнім житті смакує так само, як скисле молоко. Вона любить бавитися, але тілько бавитися, а властиво, щоб ви бавили її. Сама ж пасивна, інертна, і коли думає про що, то тілько про те, як би допекти вам, зробити вам прикрість, а ніколи про те, як би зробити приємність вам і собі. Вона склонна більше до сліз, ніж до сміху, не тямить добра, яке ви зробили їй, але чудово тямить усе зло і навіть плекає його в своїй душі, як огородник ярину: з маленького, як зерно, факту в неї виростає здоровий гарбуз, величезний буряк, і вона ніколи не втомиться кидати вам ним на голову. Вона чекає тілько нагоди, коли ви в добрім настрою, щоб затроїти вам його; вона, як той ворог у засідці, вибирає для атаки хвилю, коли ви найменше того надієтеся. Коли ви, голодні і втомлені, сідаєте до обіду, вона своїми докорами відбере вам апетит; коли ви збираєтесь до якогось важного діла, до праці, що вимагає скуплення духу, вона накинеться на вас за найпустішу дрібницю, своїми словами отуманить вашу голову, своїми сльозами переверне вашу душу і зробить вас на три дні нездібним до праці. І не забувайте ніколи: у неї тілько шкура тонка, м’яка і прозірчаста, але нерви грубі і тупі. Вона тут плаче і, мовляв, розривається, а там піде до кухні і преспокійно балакає з кухаркою про міські новини, тим часом коли ви обезсилені і розстроєні на цілий день і спомин того дня будете носити в душі довгі роки.

}}

 

{{Q

| Цитата = У нас в [[Дрогобич]]і руської книжки трудніше дістати, як з папороті цвіту!{{sfn|Зібрання творів. Том 48|1986|с=10}}