Тев'є-молочник: відмінності між версіями

збірка оповідань Шолом-Алейхема
Вилучено вміст Додано вміст
++
(Немає відмінностей)

Версія за 01:07, 21 січня 2019

«Тев'є-молочник» чи «Тев'є-молочар» (івр. טביה דער מילכיקער; Тев'є дер мілхікер) — збірка оповідань Шолом-Алейхема мовою їдиш.

Розворот із титулкою видання «Тев'є-молочник»
Реклама краківського єврейського театру

Цитати

  •  

Ґвалт, Божечку, милий, справедливий, Ти ж є таки хоч трохи великим і добрим! Чому ж Ти одним даєш досита всього, а іншим — усього нічого? Одному — булки з маслом, іншим — дулі з маком?..[1]Тев'є думає про це, коли дивиться на стіл багатіїв («Великий виграш»[2] чи «Великий виторг»[3], 1895)

 

Інший варіант: Ґвалт, праведний Божечку, Ти ж як-не-як Бог многомилостивий та правдивий, Бог великий і добрий, милосердний і сраведливий! Як так виходить, що одному Ти даєш усе, а іншому — пшик? Одному тістечка з марципаном, а іншому — дулю з маком?[4]

  — Тев'є
  •  

Як серце переповнене, — каже, — то й з очей тече[5]Цими словами Ґолда, дружина Тев'є, пояснює свої сльози («Великий виграш» чи «Великий виторг»)

 

Інший варіант: Коли серце переповнене, — каже, — то з очей лляє[6]

  — Ґолда
  •  

Як-то кажуть: з грошима приходить і розум! А хто, можливо, багатий, той уже, напевне, й розумний… Завжди воно так![7]Тев'є каже це Ґолді, коли вони обговорюють куди ж вкласти гроші («Великий виграш» чи «Великий виторг»)

 

Інший варіант: Як то кажуть, розум із грішми приходить, і як хто буцімто багатий, то напевне мудрий… Так завжди є![8]

  — Тев'є
  •  

Господь Бог утворив людину з земного пороху, ми всі не більше, ніж люди, всім хочеться подивитись на світ, вхопити трохи повітря, побачити щось незвичне, що виставляють у єгупецьких вікнах, наче кажучи: очима — на, дивись, гляди, скільки хочеш, а руками чіпати — зась!..[9]Шолом-Алейхем називає Київ — Єгупець (з їдишу), тобто Єгипет, «земля вигнання»[10](«Мара»[11] чи «Торішній сніг»[12], 1899)

 

Інший варіант: «Адам вийшов із праху», — я ж людина, не більше. Кортить подивитися на світ, повітрям подихати, побачити дивовижі, що Єгупець виставляє у вітринах: як то кажуть, очима — на, гляди, дивися, скільки хочеш, а от руками — зась…[13]

  — Тев'є
  •  

Якось-то воно буде, сказано-бо в Писанні: «Усе марнота». Гроші, — кажу, — круглі, сьогодні вони тут, завтра там. Аби живі були. Головне, — кажу, — це надія. Єврей мусить сподіватися. А що поки сподівався, то почорнів від роботи — то для того ми й євреї на цім світі[14]Тев'є так говорить своєму родичеві — Менахем-Мендлу («Мара» чи «Торішній сніг»)

 

Інший варіант: Все точно стане краще, бо ж написано: марнота марнот. Гроші, — кажу, — круглі: сьогодні так, а завтра сяк, аби життя тривало. Головне, — кажу, — це надія. Єврей мусить сподіватися. То й що з того, що поневіряється? Ми ж як-не-як євреї![15]

  — Тев'є
  •  

Гроші, брате, треба, — кажу, — заробляти гаруванням, працювати по-чорному, до знемоги![16]Тев'є так коментує крах свої мрій легко розбагатіти («Мара» чи «Торішній сніг»)

 

Інший варіант: Гроші, брате, слід, — кажу, — нагарувати, треба працювати в поті чола й жили рвати![17]

  — Тев'є
  •  

Вийшло, як я й казав вам на сампочатку: «Дітей я виховав і виростив» — гаруй заради дітей, бийся головою об стінку, «а вони збунтувались проти мене» — а вони кажуть, що їм видніше. Ні, ви кажіть, що хочете, а нинішні діти надто вже розумні[18]Тев'є робить висновок і ділиться ним із Шолом-Алейхемом («Нинішні діти»[19] чи «Сучасні діти»[20], 1899)

 

Інший варіант: Виходить, як я казав вам на початку, «виховав і викохав» — гаруй заради дітей, бийся головою об стіну, а «вони зняли бунт проти мене», кажуть, що краще тямлять, що і як. Ні, кажіть, що хочете, але сучасні діти занадто розумні![21]

  — Тев'є
  •  

Я, як ви знаєте, дуже сильно вірю в Того, Хто вічний, і на Нього нарікань не маю. Як Він вчинить, так і добре. Бо навіть якби в вас були якісь нарікання — чим би це вам допомогло?[22]Тев'є розказує Шолом-Алейхему філософію свого життя («Годл», 1904)

 

Інший варіант: Я, як ви знаєте, оптиміст і вірю, що на все воля Божа, і на Того, Хто вічно Сущий, ніколи не нарікав; як Він керує — те й на благо. Бо ану спробуйте по-іншому, поремствуйте — чи вам це якось поможе?[23]

  — Тев'є
  •  

Ти не переробиш цей світ. Всевишній послав нам муки виховання дітей, і це значить: від дітей людям лише горе, але треба це приймати за добро[24]Тев'є визнає, що нічого не може змінити у світі його «мудрість» («Хава», 1906)

 

Інший варіант: «(…)Ти світ не переробиш!» Всевишній дав нам «гризоти плекання дітей», що значить: від дітей є прикрощі, і їх треба прийняти з любов'ю[25]

  — Тев'є
  •  

Люди — ду́рні. Розумна людина не повинна брати все надто близько до серця і має пам'ятати, що все йде так, як має іти. Бо коли воно мало б бути інакше — то інакше і було б![26]Тев'є гірко говорить про прийняття своєї долі («Шпринца»[27] чи «Шпрінце»[28], 1907)

 

Інший варіант: Чоловік дурний! Людині тямущій не вільно занепадати духом, і варто розуміти, що як є — так тому і бути, бо якби мало бути по-іншому, то не було би так, як зараз![29]

  — Тев'є
  •  

Чому люди мають бути такими лихими, коли могли б бути добрими? Чому люди погіршують одне одному життя, коли мають змогу жити солодко і щасливо? Невже Бог створив людей для того, аби вони не могли жити на цім світі?.. Що це Йому дало?..[30]Тев'є роздумує про природу людську, дорогою із Бойберика (Боярки) додому («Шпринца» чи «Шпрінце»)

 

Інший варіант: (…) чому люди мають бути такими недобрими, як вони можуть бути добрі? Чому мають псувати житті і комусь, і собі, як вони спроможні жити солодко й щасливо? Чи можливо, щоби Бог створив людину, аби вона нудила світом? Яка йому з того користь?([31]

  — Тев'є
  •  

Коли бачиш перед собою смерть, мимоволі починаєш сумніватися й розмірковувати, що ми і наше життя, і що насправді цей світ зі сферами, які обертаються круг себе, поїздами, що мчать, немов скажені, з усім тарарамом довкола, і навіть Бродський із його мільйонами — усе марнота! Усе це ніщо ні з чим![32]Тев'є коментує смерть Ґолди («Тев'є їде до Ерец-Ісроел»[33] чи «Тев'є їде на Святу Землю»[34], 1909)

 

Інший варіант: Коли бачиш перед собою смерть, мусиш стати безбожником і починаєш розмірковувати, що ми таке й що наше життя — що то таке отой світ і світила, які ходять по колу, і потяги, що мчать скажено кругом, роблячи рейвах, та й навіть Бродський із його мільйонами — марнота все, ніщо і прах![35]

  — Тев'є
  •  

Горе, поділене з кимось, — половина горя[36]Тев'є коментує своє полегшення від того, що не його одного виселяють («Вийди!», 1914)

 

Інший варіант: Як там кажуть: горе багатьох — половина розради[37]

  — Тев'є


 


Примітки

  1. Тев'є-молочник, 2017, с. 21—22
  2. Тев'є-молочник, 2017, с. 8
  3. Тев'є-молочник, 2017, с. 13
  4. Тев'є-молочар, 2018, с. 23
  5. Тев'є-молочник, 2017, с. 29
  6. Тев'є-молочар, 2018, с. 28
  7. Тев'є-молочник, 2017, с. 30
  8. Тев'є-молочар, 2018, с. 29
  9. Тев'є-молочник, 2017, с. 34
  10. Тев'є-молочник, 2017, с. 6
  11. Тев'є-молочник, 2017, с. 32
  12. Тев'є-молочар, 2018, с. 31
  13. Тев'є-молочар, 2018, с. 32
  14. Тев'є-молочник, 2017, с. 36
  15. Тев'є-молочар, 2018, с. 34
  16. Тев'є-молочник, 2017, с. 52
  17. Тев'є-молочар, 2018, с. 46
  18. Тев'є-молочник, 2017, с. 78
  19. Тев'є-молочник, 2017, с. 54
  20. Тев'є-молочар, 2018, с. 47
  21. Тев'є-молочар, 2018, с. 66
  22. Тев'є-молочник, 2017, с. 79
  23. Тев'є-молочар, 2018, с. 67
  24. Тев'є-молочник, 2017, с. 105
  25. Тев'є-молочар, 2018, с. 85
  26. Тев'є-молочник, 2017, с. 133
  27. Тев'є-молочник, 2017, с. 125
  28. Тев'є-молочар, 2018, с. 99
  29. Тев'є-молочар, 2018, с. 104
  30. Тев'є-молочник, 2017, с. 145
  31. Тев'є-молочар, 2018, с. 113
  32. Тев'є-молочник, 2017, с. 150
  33. Тев'є-молочник, 2017, с. 147
  34. Тев'є-молочар, 2018, с. 114
  35. Тев'є-молочар, 2018, с. 116
  36. Тев'є-молочник, 2017, с. 190
  37. Тев'є-молочар, 2018, с. 144

Джерела

  • Шолом-Алейхем; пер. з їдишу Олександри Уралової.. Тев'є-молочник = טביה דער מילכיקער. — К.: Знання, 2017. — 223 с. — ISBN 978-617-07-0473-3
  • Шолом-Алейхем; пер. з їдишу Оксани Щерби.. Тев'є-молочар = טביה דער מילכיקער. — К.: Книголав, 2018. — 160 с. — ISBN 978-617-7563-16-6