Маланюк Євген Филимонович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування Мітка: редагування коду 2017 |
оформлення, зовнішні посилання, вікіфікація |
||
Рядок 8:
: Тоді вожді її — поети.
* Можна смерть лиш смертю здолати,▼
* Ми Київ здобули, ▼
: Тільки в тім таємниця буття.▼
: І зерно мусить вмерти, щоб дати▼
: В життєдавчому житі — [[Життя]].▼
* [[Нація]] — це невсипуща внутрішня «боротьба» сил формотворчих і: ідеотворчих з інертною масою («більшістю») етносу.▼
* Безкриле [[серце]] не окрилити.▼
* Наша національна проблема — брак почуття ієрархії.▼
* [[Поезія]] має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.▼
* Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об'єктивну трагічність української історії.▼
* Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, — злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.▼
* Фальш смертельний у мистецтві.▼
: Тільки вічністю міряти час.▼
: Збагнеш…▼
: Чому стилетом був мій стилос▼
: І стилосом бував стилет.▼
{{Q▼
| Цитата = Причиною шляхетного галицького месіанізму, причиною глибоко захованою, не всіма усвідомленою, є відчуття власної неперспективності без Києва, без «старокиївських покладів духу»<ref>Роман Коваль Філософія сили, Про братів-галичан та Наддніпрянський месіанізм (Київ-Мена 2016)</ref>.▼
| Коментар = ▼
| Оригінал = ▼
| Автор = }}▼
▲* Ми [[Київ]] здобули,
: Померли вороги.
: Хто сам іздох,
: Кого ми задавили,
: А завтра – На [[Москва|Москву]]!
: Вперед!<ref name="na">[https://nashe.com.ua/song/17969 На Москву]</ref>
* Ми взяли Київ, коловоротом
Рядок 23 ⟶ 51:
: В шаленім танці, скажені кулі
: Од люті криком, од люті сили...
: Вперед!<ref
* Ми взяли Київ, - під ліхтарями
Рядок 33 ⟶ 61:
: Стань шулікою, вовком, буй-туром,
: Тільки просто, просто - на Муром
: Заграбоване граб!<ref name="na"/>
* Ти, що змиршавів у корості,
Рядок 42 ⟶ 70:
: Хай московське серце Росії
: Половецькі пси роздеруть.
: Вперед!<ref name="na"/>
▲* Можна смерть лиш смертю здолати,
▲: Тільки в тім таємниця буття.
▲: І зерно мусить вмерти, щоб дати
▲: В життєдавчому житі — [[Життя]].
▲* [[Нація]] — це невсипуща внутрішня «боротьба» сил формотворчих і: ідеотворчих з інертною масою («більшістю») етносу.
▲* Безкриле [[серце]] не окрилити.
▲* Наша національна проблема — брак почуття ієрархії.
▲* [[Поезія]] має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
▲* Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об'єктивну трагічність української історії.
▲* Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, — злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
▲* Фальш смертельний у мистецтві.
▲: Тільки вічністю міряти час.
▲: Збагнеш…
▲: Чому стилетом був мій стилос
▲: І стилосом бував стилет.
▲{{Q
▲ | Цитата = Причиною шляхетного галицького месіанізму, причиною глибоко захованою, не всіма усвідомленою, є відчуття власної неперспективності без Києва, без «старокиївських покладів духу»<ref>Роман Коваль Філософія сили, Про братів-галичан та Наддніпрянський месіанізм (Київ-Мена 2016)</ref>.
▲ | Коментар =
▲ | Оригінал =
▲ | Автор = }}
== Джерела ==
|