Маланюк Євген Филимонович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Viiictorrr (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
оформлення, зовнішні посилання, вікіфікація
Рядок 8:
: Тоді вожді її — поети.
 
* Можна смерть лиш смертю здолати,
* Ми Київ здобули,
: Тільки в тім таємниця буття.
: І зерно мусить вмерти, щоб дати
: В життєдавчому житі — [[Життя]].
 
* [[Нація]] — це невсипуща внутрішня «боротьба» сил формотворчих і: ідеотворчих з інертною масою («більшістю») етносу.
 
* Безкриле [[серце]] не окрилити.
 
* Наша національна проблема — брак почуття ієрархії.
 
* [[Поезія]] має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
 
* Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об'єктивну трагічність української історії.
 
* Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, — злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
* Фальш смертельний у мистецтві.
: Тільки вічністю міряти час.
: Збагнеш…
: Чому стилетом був мій стилос
: І стилосом бував стилет.
 
{{Q
| Цитата = Причиною шляхетного галицького месіанізму, причиною глибоко захованою, не всіма усвідомленою, є відчуття власної неперспективності без Києва, без «старокиївських покладів духу»<ref>Роман Коваль Філософія сили, Про братів-галичан та Наддніпрянський месіанізм (Київ-Мена 2016)</ref>.
| Коментар =
| Оригінал =
| Автор = }}
 
* Ми [[Київ]] здобули,
: Померли вороги.
: Хто сам іздох,
: Кого ми задавили,
: А завтра – На [[Москва|Москву]]!
: Вперед!<ref name="na">[https://nashe.com.ua/song/17969 На Москву]</ref>
: Вперед!
 
* Ми взяли Київ, коловоротом
Рядок 23 ⟶ 51:
: В шаленім танці, скажені кулі
: Од люті криком, од люті сили...
: Вперед!<ref name="na"/>
 
* Ми взяли Київ, - під ліхтарями
Рядок 33 ⟶ 61:
: Стань шулікою, вовком, буй-туром,
: Тільки просто, просто - на Муром
: Заграбоване граб!<ref name="na"/>
 
* Ти, що змиршавів у корості,
Рядок 42 ⟶ 70:
: Хай московське серце Росії
: Половецькі пси роздеруть.
: Вперед!<ref name="na"/>
 
* Можна смерть лиш смертю здолати,
: Тільки в тім таємниця буття.
: І зерно мусить вмерти, щоб дати
: В життєдавчому житі — [[Життя]].
 
* [[Нація]] — це невсипуща внутрішня «боротьба» сил формотворчих і: ідеотворчих з інертною масою («більшістю») етносу.
 
* Безкриле [[серце]] не окрилити.
 
* Наша національна проблема — брак почуття ієрархії.
 
* [[Поезія]] має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
 
* Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об'єктивну трагічність української історії.
 
* Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, — злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
* Фальш смертельний у мистецтві.
: Тільки вічністю міряти час.
: Збагнеш…
: Чому стилетом був мій стилос
: І стилосом бував стилет.
 
{{Q
| Цитата = Причиною шляхетного галицького месіанізму, причиною глибоко захованою, не всіма усвідомленою, є відчуття власної неперспективності без Києва, без «старокиївських покладів духу»<ref>Роман Коваль Філософія сили, Про братів-галичан та Наддніпрянський месіанізм (Київ-Мена 2016)</ref>.
| Коментар =
| Оригінал =
| Автор = }}
 
== Джерела ==