Томашівський Степан Теодорович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
Немає опису редагування |
||
Рядок 8:
'''Степан Теодорович Томашівський''' (1875 — 1930) — [[Україна|український]] історик, публіцист і політик.
== Цитати ==
{{Q
| Цитата = … остання війна і зв'язані з нею зміни перетворили тілько стару хронічну хоробу в гостро-запальну — '''в жадобу змін''', в тугу за минулим, або погоню за утопічними мріями. Та час і тут злагодить болі, хоч певно і не вирве їх з корінням; на се останнє нема ще необхідних моральних предумов. Се нехай буде в пересторогу тим нашим землякам …, що тілько й сим бавляться, що на всі лади пророкують, авгурують, розмальовують вигляди на якісь безпосередньо-близькі переміни: ось-ось, сьогодні-завтра, вони настануть і все горі дном перекинуть. Ілюзіонізм — се наша особлива національна хороба, що вимагає радикального лічення; вона робить нас нездібними до реального життя — «паралітиків з блискучими очима».
Рядок 26:
| Коментар =
| Оригінал = }}
{{Q
| Цитата = Причина цієї непопулярности складна, очевидно. В її основі лежить мабуть особиста вдача [[Куліш Пантелеймон Олександрович|автора]] «Чорної Ради» — горда, аристократична, яка при всій [[любов|любови]] до людини неприхильна юрбі і її норовам. Винний цьому, здається, його пристрастний й амбітний темперамент, який легко зражував людей і сам зражував себе до них. Далі й суперничення з поодинокими сучасниками, не вільне від людського почування [[заздрість|заздрости]] ([[Єгова]] також заздрий!), доводило до конфліктів із особами, ґрупами, течіями й пануючими поглядами. Коли до всього додати, що в Куліша була розвита одна дорогоцінна прикмета, яка дуже рідко стрічається між [[українці|Українцями]], себ-то сміливість висловити щиро свою думку, постояти за неї, хоч би вона й як не подобалась загалові.<ref>Томашівський С. Куліш і національна ідея // Під колесами історії. Нариси і статті. — Берлін: Українське слово, 1922. — С. 96</ref>
| Коментар = «Куліш і національна ідея».}}
== Примітки ==
| |||