Сухомлинський Василь Олександрович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Цитати: доповнення
м →‎Цитати: доповнення
Рядок 33:
* [[Слово]] — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…<ref>''Куньч З.'' Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7</ref>
* Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.<ref>[https://maximum.fm/ukrayinska-mova-vislovi-citati-pro-ukrayinsku-movu-vidomih-pismennikiv_n136541 Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.]</ref>
* [[Школа]] — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
* Школа стає справжнім вогнищем [[культура|культури]] тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ [[Батьківщина|Батьківщини]], культ [[людина|людини]], культ [[книга|книги]] і культ рідного [[слово|слова]]<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 9</ref>.
 
== Примітки ==