Харчук Борис Микитович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Особа |Зображення = Borys Kharchuk.jpg}} '''Бори́с Мики́тович Харчу́к''' (13 вересня 1931, Лози — 16... |
|||
Рядок 7:
{{Q|Цитата = В головах слова стоїть свідомість, у головах свідомості стоїть слово. Вони з купелі крові, що пульсує в грудях і заливає мозок<ref>Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.149</ref>.
|Коментар = }}
{{Q|Цитата = Вона вся з тучі й грому, як з води і роси, — така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніша броньованої
{{Q|Цитата = Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню, як заповіт.
Гнане, принижене й занапащене, воно ніколи не відчувало себе, як у полоні-безвиході. Йому належало ще чимало зробити. Воно начеб чекало великої пори. І вона прийшла: велика пора формуванння нації — XVI і XVII століття.}}
{{Q|Цитата = За нами — немовкна історія. Вона продовжиться, стане і буде на наших кістках — жива й невмируща. Її свідчення невмолимі, як блискавка у найпохмурнішому небі: вона розтинає їх знаками вогню, полум'яно освітлює землю, небо і свідчить: вона — історія}}
{{Q|Цитата = Минуле ніколи не заперечує, а завжди підтверджує.}}
{{Q|Цитата = Наша мовна традиція сягає далеких, докняжих часів, а в період держави [[Київська Русь|Київьскої Русі]] наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалося іншими мовами й збагачувало їх. Його розвитку не могли зашкодити чвари й усобиці, феодальна роздрібненість і навіть багатовікове монгольсько-татарське іго. Гідно подиву, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.}}
{{Q|Цитата = Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують перевертнів; щасливий, непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців<ref>Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.149</ref>.
|Коментар = }}
{{Q|Цитата = Сила й мудрість сучасників і нащадків — у [[знання|знанні]], в усвідомленні до мозку і кісток вікового твердого досвіду предків, як свого станового хребта, а безсилість і нерозумність — у забутті цієї науки.}}
{{Q|Цитата = Слово впізнало еллінську й римську філософію й поетику, систему [[Миколай Коперник|Коперника]]; воно стало демократичним і непоборним, як [[республіка]] Запорізька Січ, і прекрасне, як козацьке [[бароко|барокко]]. Цілком природно, що вияв його сили — національної самосвідомості збігається з вибухом визвольних змагань за національну й соціальну справедливість і свободу.}}
{{Q|Цитата = Слово, мова — не просто будматеріал, а твоє покликання. Вони — і совість, і правда. Їх нема про будень і свято. Вони — одні, єдині. Без них не дихнеш.}}
{{Q|Цитата = Слово не значок, не символ — це [[вогонь]], а перефразовуючи вже відоме: сорочка духу народу.
Вона досконало-вишукана й коштовно-прекрасна — невтомно шита з покоління в покоління і турботливо передавана з роду в рід для найвищого, повного довершення, що йому не буде кінця.
Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом — кожна її ниточка вимочена в Дунаї, криницях і струмках людської звитяги.
|Коментар = }}
{{Q|Цитата = Спускатися в глибину віків — пити з повного відра здоров'я на горе косі й чумі: криниця історії не замулююється.}}
{{Q|Цитата = Як і чому могло статися, що виплекана, виспівана народом, гартована в борні за свою самобутність, вирятувана з утисків, заборон і асиміляційного пекла двох кровожерних імперій — російської й австро-угорської, піднята до визвольних революційних кличів і в результаті цього утверджена, як рівна серед рівних усіх мовзагальнолюдської культури і поступу, українська мова раптом стає зайвою і непотрібною?
Як і чому це відбувається у найбільш освіченому XXст., в час суцільної обов'язковою грамотності, індустріального продукування книг і періодики, розповсюдження радіо і телебачення?}}
| |||