Феофан Прокопович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація |
оформлення |
||
Рядок 9:
'''Феофан (Єлеазар) Прокопович''' (''Теофан Прокопович''; 1681–1736) — [[українці|український]] богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Київської академії]] (1710–1716), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький.
{{АБВ}}
== Цитати ==
== Б ==
* Бажаним є лише [[добро]].
* Більше лихо зловживати обдаруваннями, ніж їх не мати.▼
* Більше очікуймо майбутнього добра, ніж біймося прийдешнього лиха.▼
== В ==
* Він нечесний, тому що спілкувався з нечесними.
* Володіння тим, чого бажаєш, є найвищим щастям.▼
* Заздрість спричиняє для людини страждання з приводу чужого добра.▼
* Всі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть вчитися.▼
* Ледарі байдужі до щедрих дарів природи.▼
* Всього не можна охопити навіть думкою.
== Г ==
* Гравець не так досконало володіє м'ячем, як оратор душею людини.
* Той, кого долають, закону прохає в побідника.▼
== Д ==
* Що квітне — зів'ядає.▼
* Душа людини є така потаємна й мінлива, що жодною силою її не можна ні розгадати, ані зрозуміти.▼
* Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують.▼
* Коли якась одна річ гине, то на її місце виступає інша цієї самої природи.▼
== З ==
* Чиста совість є правдивою та єдиною радістю.▼
▲* Заздрість спричиняє для людини страждання з приводу чужого добра.
== І ==
* І від добрих вчителів не всі добре вчаться.▼
== К ==
* Кого любить Отець, того й карає.▼
* Коли ми радіємо, багато людей плаче.
▲* Коли якась одна річ гине, то на її місце виступає інша цієї самої природи.
* Хвилям незнаним не варто вітрила давать.▼
* Як кривда заскаче, невинність заплаче.▼
* Що нам із чужого: ясного чи злого?▼
* Хто закохався, полум'ям хутко згорить.▼
* Хай не шукає, щоб когось любити,▼
: Як не бажає він зітхать.▼
* [[Чеснота]], якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини, а й інших закликає до наслідування.▼
* Чим допоміг би нам розум, коли б ми не могли висловити нашої думки?▼
* Крім чесноти, немає такого доброродного дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.▼
* Полишене на забуття є таке значне, що здатне затьмарити найбільшу славу.▼
* Краще б дурному не подавати меча, аби собі ганьби не зажити.
▲* Крім чесноти, немає такого доброродного дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.
== Л ==
▲* Ледарі байдужі до щедрих дарів природи.
== Н ==
▲* Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують.
* Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів, котрі вагаються взяти на себе труд, рівний справі, якої вони прагнуть.
* Холодний стиль — це мертва думка під виглядом багатослівності.▼
* Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.▼
* Якщо [[вада|вади]] хочуть завжди бути прихованими, то чеснота, навпаки, радіє, коли її бачать.▼
▲* Душа людини є така потаємна й мінлива, що жодною силою її не можна ні розгадати, ані зрозуміти.
▲* Кого любить Отець, того й карає.
▲* Більше очікуймо майбутнього добра, ніж біймося прийдешнього лиха.
▲* Більше лихо зловживати обдаруваннями, ніж їх не мати.
▲* Володіння тим, чого бажаєш, є найвищим щастям.
▲* Всі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть вчитися.
▲* І від добрих вчителів не всі добре вчаться.
* Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо засідки, перешкоджаємо розладам безпутників, відвертаємо шкоди й небезпеки.▼
* Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.▼
* Як воїну дав вождь меча, то побіди.▼
* Сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам.▼
* Найвишуканіші страви стають огидними для нас, якщо ми переїлися.
▲* Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
{{Q|Цитата = [[Наука]] — це корінь і насіння, і основа всякої користі як батьківщини, так і церкви. Але на те пильно треба уважати, щоб наука була добра і ґрунтовна. Бо існує наука негідна цього імені, а люди, хоч і розумні, але несвідомі цього, вважають її за справжню науку… Треба знати, що від 500-го до 1400-го року, тобто впродовж 900 років, у цілій Європі майже всі науки були у великому занепаді і незнанні, так що і в найкращих авторів, що писали за тих часів, бачимо великий талант, а світла великого не бачимо. Після 1400-го року почали з'являтися цікавіші і зручніші вчителі і поступово деякі академії набули дуже великої сили і більшого значення, як за тих старих, Августових літ. Але багато шкіл залишилося в давньому стані, так що в них є тільки імена риторики і філософії, і інших наук, а діло не те… Люди, що спробували такої, так би мовити, примарної і примрійної науки, дурніші, як невчені. Бо хоч вони темні, проте уважають себе вченими і думають, що спізнали все, що тільки можна знати, не хочуть і не думають читати книг і вчитися більше. Але ж людина, освічена справжньою наукою, ніколи не почуває ситості в своєму спізнаванні і не перестає ніколи вчитися, хоч би дожила до віку Матусаїла. («Духовний реглямент», 1720)<ref>''Крип'якевич І. П.'' [http://ruthenia.info/txt/vesna/krypyakevych/1_4.html Історія України]. — Львів: Світ, 1990. — С. 248</ref>
| Інше = {{Цитата дня/Обрана|18 червня 2016}}
}}
== П ==
▲* Полишене на забуття є таке значне, що здатне затьмарити найбільшу славу.
== С ==
▲* Сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам.
▲* Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо засідки, перешкоджаємо розладам безпутників, відвертаємо шкоди й небезпеки.
== Т ==
▲* Той, кого долають, закону прохає в побідника.
== Х ==
▲* Хай не шукає, щоб когось любити,
▲: Як не бажає він зітхать.
▲* Хвилям незнаним не варто вітрила давать.
▲* Хто закохався, полум'ям хутко згорить.
▲* Холодний стиль — це мертва думка під виглядом багатослівності.
== Ц ==
▲* Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
== Ч ==
▲* [[Чеснота]], якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини, а й інших закликає до наслідування.
▲* Чим допоміг би нам розум, коли б ми не могли висловити нашої думки?
▲* Чиста совість є правдивою та єдиною радістю.
== Щ ==
▲* Що квітне — зів'ядає.
▲* Що нам із чужого: ясного чи злого?
== Я ==
▲* Як воїну дав вождь меча, то побіди.
▲* Як кривда заскаче, невинність заплаче.
▲* Якщо [[вада|вади]] хочуть завжди бути прихованими, то чеснота, навпаки, радіє, коли її бачать.
== Примітки ==
| |||