Андрей (Шептицький): відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Bunyk (обговорення | внесок) |
доповнення |
||
Рядок 39:
* Це ж основна правда віри, що молитва — найважливіша з усіх Божих справ життя. Ця правда така основна, що треба б її помістити поміж найважливішими правдами віри, про які і діти мусять навчитися в катехизмі, якщо вона посередньо вже не міститься між шістьома правдами віри… Молитва — це найважливіша й найголовніша умова благодаті, єдина дорога до благодаті… Від тридцяти кількох літ я не перестаю християнським родинам пригадувати спільні молитви як єдину форму родинних молитов і потрібну умову християнського життя родини.
{{Q|Цитата = Бог є джерелом усього, ЩО гарі/'- І добре!
Коли споглянеш на цей широкий світ і побачиш у ньому стільки добра і краси, чи ж не видно як на долоні, що добрий Бог опікується нами, що Він усім керує і про все продумує?!
А коли вже сам розум переконує тебе, що Бог такий добрий, у сто разів ліпший від усього, що є добре на світі, тоді і ти мусиш у сто разів більше Його любити, ніж усе те добро, що його Він тобі дав...
Мусиш Його любити, бо Він перший тебе полюбив. Все, що біля тебе, і все, що служить тобі, - все те є доказом тієї любови<ref name="365_УКГЦ">{{книга
|заголовок = Великого бажайте. 365 думок визначних постатей УКГЦ
|місце = Львів
|видавництво = Свічадо
|рік = 2019
|сторінки = 107-138
|сторінок = 160
|isbn = 978-966-938-282-5
}}</ref>.}}
{{Q|Цитата = Великий і всемогутній Боже! Зішли на мене з високих і святих своїх небес і від престолу своєї святої слави Твою святу Мудрість, що сидить праворуч Тебе. (...).
Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я все сповняв, чого бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба і як належить, на славу Твою і хосен моєї душі. (...)<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Усі сім таїнств, які установив Ісус Христос, серед них і святе таїнство хрещення, є зовнішнім знаком, що і представляє, і дає внутрішню Божу благодать. Хрещення представляє благодать очищення з пер-вородного гріха умиванням тіла, бо воно є купіллю, очищенням, омиванням; у хрещенні як тіло, так
і внутрішньо душу змиває Божа благодать, яка гріхи відпускає, а душу освячує. Зовнішній знак - це поливання водою, купіль у воді, а внутрішня благодать - це очищення душі з гріха і її освячення<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Обряд наш лучить завжди почитания (хреста) з помита нняч Воскресения: «Хресту Твоему поклоняємося і воскресения Твоє славимо*. Це християнське поняття хреста. Вдивляючись у нього, християнин бачить славу воскресения і радість вічного блаженства<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Як ясне сонце на небі буває часом заслонене темними хмарами, так і слава та радість християнського життя буває заслонена хрестом-терпінням. А ті хмари бувають часом такі темні, що й праведники забувають про те, що є поза заслоною. (...) Часом заслона хреста і терпіння така прозора, що поза нею блищить і світить слава воскресения і з-поза знаку смерти і терпіння даються чути акорди переможної пісні<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Так, усім нам треба покаяння! І Боже слово, об’явлену Богом науку, яку Церква подає нам до вірування, розуміємо мірою того, як працюємо над тим покаянням. Тому для всіх християн треба такої проповіді, якою була і проповідь святого Йоана, і проповідь Христа, - проповіді, що починається словом: ‘Покайтеся!" Настав час, зближається Боже царство, покиньте гріхи, цілим серцем наверніться до Бога!<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Коли згадаю про тих з-поміж вас, дорогі браття і сестри, що живуть у смертному грісі, то ще біль-
ше, ніж давніше, болить мене серце за них, оскільки частіше буває в часі війни, що душа мусить нагло, без приготування ставати перед Божим судом. Болить мене серце і тому, що боюся, чи цього року нема більше поміж вами таких нещасних людей, що тяжко згрішили, а ще не піднялися з упадку та не очистили душі щирим жалем і доброю сповіддю. А може й бути, що для багатьох з-поміж тих грішників оця моя проповідь - то вже остання проповідь покаяння в їхньому житті!<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Апостоли, в повному значінні того слова, є нашими батьками по вірі. Через їхні руки дав Бог людству і кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті, як і в проповіді, не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. їхнім апос-тольським трудам і їхнім молитвам завдячуємо всьому, що маємо<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = На перше місце виходить святий апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке щедре Боже Об’явлення і такі щедрі Божі науки. Між 12-ма апостолами знаходяться Богом натхненні письменники: Петро, Матей, Йоан, Юда, Тадей, може, і Яків. Кожен із них стає учителем для кожного з нас, коли читаємо їхні листи. І ціла Христова Церква є апостольською, тобто побудована на організації 12-ти апостолів, яким Петро був як голова і провідник<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Все те діє так, що, мірою того, як вчитуємося у Святе Письмо і життям молитви вдумуємося в Хрис-
тис діло, вчимося щораз нище цінити й апостолів, щораз ясніше нбачаючи в них наших батьків-учи- телін, :і рук яких отримуємо від Христа-Спасителя спасения.
життя, як у монастирі, так і поза ним, є молитва. Будьте людьми молитви, любіть молитися, давайте приклад молитви і будьте переконані, що ваші молитви будуть вислухані. Бо від віків не чувано, щоби християнська молитва не була вислухана<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує, що зсилає на неї Божу благодать, бо є предметом віри і любови мешканців хати. Воно стереже їх від зла, показує їм дорогу, підносить їхні серця до неба, очищує плями їхніх душ. Я не вагався би сказати, що воно лікує рани їхніх тіл. Діткніться святим Єван- гелієм прокаженого - він вилікується як не фізично, то духовно, бо просвітить його душу, саму проказу оберне на лік і з терпіння виведе задаток для вічно-го блаженства<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Звичай читати Святе Письмо щоднини, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей; воно ж є кормом здоровим, цілющим, який зміцнює...<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Почитайте і любіть Пресвяту вашу Матір, Пречисту Діву! Щасливий той із вас, хто про Неї не забу-
ває у щоденних молитвах, блаженний, хто Її призиває, хто Її любить!
Ще не чувано від віків, щоб Вона опустила хрис-тиянина, який відцався під Її покров чи взивав її помочи<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Душа людини така, як та незаписана картка паперу. Як довго вона незаписана, можна на ній написати і гарні, і добрі речі. Але можна написати й погані, гидкі. А коли картка паперу записана, то вже трудніше письмо на ній змінити і заступити погане письмо якимсь гарним і добрим. Така-то душа малої дитини<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Ледь чи не першого, чи другого року життя, вже тоді, коли ті дитячі оченята зачинають по світі розглядатися, зачинають на білій картці душі записуватися вражіння, що часто до смерти залишаться. Якщо ті перші вражіння будуть добрі, святі, чисті, ясні та світлі, то вони поведуть душу дорогами ясними, чистими і світлими, а коли ті перші вражіння гидкі, мерзенні та брудні, то вони можуть сплямити душу в першій хвилині, коли та душа до життя пробуджується<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Коли даєш убогим, кладеш у Божі руки; усе, що даєш, віднайдеш колись, віднайдеш тоді, коли тобі самому найбільше буде потрібно, тоді, коли сам будеш так убогим, що нічого тобі не лишиться, крім того одного, що ти дав убогим. Коли тільки можеш, віддай, не заховуй у себе...
Милостиня - то як сівба... Вона є не видатком, втратою, а прибутком<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Апостоли слово «мир» поєднували, звичайно, зі словом «благодать» у поздоровленнях чи апостольських благословеннях, які вірним передавали своїми посланнями, а правдоподібно, й своїми бесідами.
Мир є і прикметою, через яку людина сама зі собою в злуці, прямує до одного всіма силами душі, через падіння перших родичів, через первородний гріх є в людській природі внутрішня у кожній людині боротьба, внутрішня незгідність, якій противиться людина, яку лікує Христовий мир<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Культ мучеників виробляє в душах християн щось із тої мужности й відваги, якої треба, щоб життя віддати за віру. До почитания мучеників легко спонукати вірних, коли звертатимемо їхню увагу на той правдивий скарб, що його має Церква, а через те й громада. Тим скарбом є гріб мученика, а гробом мученика - престіл, посвячений архиєреєм<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Щоби по-християнськи виконати третю заповідь, нарід мусить розуміти, чим є жертва, чим - Євхаристія, чим - участь у ній. Коли це буде розуміти, зрозуміє і те, що тратить і яку шкоду робить, коли не може бути в церкві<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = До виховної сили Церкви належить і те, що в неділю і свята сходяться всі в церкві, ЯК ДІ'ГИ одної родини сходяться в хаті Батька. Багачі та вбогі, вчені й прості, старі й молоді через мудрий провід Церкви зближаються до себе. Церква всім пригадує їхні взаємні обов’язки і всім голосить закон любови. При-ступаючи разом до Пресвятої Євхаристії, християни вчаться вважати себе взаємно братами та пам’ятати, що не той достойний, який має дорожчу одіж, а той, що достойніший в очах Всевишнього Бога<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Гріб мученика є дійсно великим скарбом. І можна легко спонукати вірних до того, щоби при ньому шукали потіхи та помочі в усіх своїх журбах і клопотах. Кожний гріб мученика - то джерело чудотворної сили, яку черпає віра того, хто прибігає до гробу, мірою сили його віри. Хто з великою вірою прибігає до мученика, той може за його заступництвом всього очікувати від Бога<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Нема, проте, і не буде під сонцем науки, котра би була більш відповідною дорогою до ладу і сили економічної, як Євангеліє Ісуса Христа, бо нема і не буде науки, котра би так, як Євангеліє, дотримувалася рівноваги прав і обов’язків людей супроти себе, визначала б межу самолюбства і любови ближнього, розв’язувала б так легко труднощі суспільного життя<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Не можна собі повністю з’ясувати того, якою важливою є наука катехизму для дитини на ціле її життя. Одне слово з Божої науки, сказане ревним
катехитом, може на ум і на серце дитини справити таке вражіння, що його не дасться стерти до старости. Просто цілий напрям життя, найосновніші поняття життя, усі чесноти християнина, а звідти й ціла вартість його праці залежить від того, чи він замолоду перейнявся наукою віри<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Священик (катехит), навчаючи дітей релігії, пра-цює над найкращою і найбільшою справою, над якою лише людині дано коли-небудь працювати. Він на душі дитини, що має бути членом Церкви Божої та членом своєї вітчизни, виробляє, витискає знаки Хрис-тових чеснот, виробляє у ній християнське життя<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Наближається хвилина, в якій доведеться мені здати справу з мого довголітнього душпастирювання. Думаючи про ту хвилину, мені раз у раз приходить думка, що залишається мені до сповнення одне пре- важне, може, найважніше завдання. Заки вмру, мушу Вам, дорогі Брати й Сестри, передати християнську й українську школу для нашої дітвори.
Йдеться мені про дійсну інституцію, яка б усім ді-тям, хоч би найбільше досі занедбаним, дала добре виховання й потрібну в житті освіту. На мою думку, така інституція просто конче потрібна та незвичайно важлива. Якщо б удалося нам таку інституцію створити, ми запевнили б нашій Церкві й нашому народові майбутнє навіть у хвилинах найтяжчого й найлютішого буревію<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Бути убогим духом - означає не бути прив’я-заним до скарбів, якими є багатство або слава. І той
спосіб поведінки чи стан є такий, що частково є обо-в’язком усіх вірних, а частково - обов’язком тих, що суботами і хочуть бути учнями Ісуса Христа. Усі вірні мусять бути убогі, щоби скарбів матеріальних яких-небудь або духових (слави, науки) не цінили вище Божої науки благодати<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Пам’ятники мистецтва і культури цінуються й бе-режуться, як на те заслуговують, лиш тоді, коли ціла суспільність бачить у них святощі, переказані пред-ками, святощі, які мають бути збережені для прий-дешніх поколінь. Тоді вони не пам’ятники археології, а жива основа національної культури на майбутні століття. Як довго вони, не усунені з місць, для яких були творені, ще оточені теплою атмосферою життя, представляються тим, чим є у зв’язку із життям і культурою - живим висловом національної живої душі, доказом живої культури. Тоді музеїв і зберіга- чів не треба. В епохах свідомого відчуття всього, що є пам’ятником минувшини, музеєм є кожна церква, кожна хата, а зберігачем - кожна письменна людина<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Заки я навчився читати й писати, коли ще не здавав собі справи з почувань, я серцем відчув красу старої нашої ікони. Я був, відай, дуже малим хлоп-чиком, коли в нашій старенькій деревляній церкві у Прилбичах, стоячи перед іконостасом, відчував ту незбагненну емоцію, що її я нині назвав артистич-ною емоцією. Я мусив бути маленьким хлопчиком, бо наш старенький парох, якого я відтак на добру голову переріс, тоді видавався мені велетнем, як він у святих ризах виходив дияконськими дверми на Великий вхід. (...)<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Усе те разом надзвичайно зворушувало моє сер-це. Гієратичні (священні) постаті в іконостасі, на мене звернений зір Христа Спасителя і святої Його Матері та якась містична темрява, в якій світиш тільки свічки, і їхній відблиск на золотих тлах ікон, дим кадила, що зносився до неба разом із звуками пісні, - все те разом складало вражіння таке глибо* ке, яке ледве чи коли в житті пам’ятаю. А глибоке було вражіння якраз тому, що поза тими зовнішніми проявами відчувало серце якусь таємну глибінь, що, наче промінчик, спливала на душу з-поза світу, наче з неба.
х Щаслива родина, що ДАЄ мучеників Щасливийп/і рід, з якого Бог вибирає людей, пнклик до того найвищого, найкращого достоїнства в БОЖІЙ Церкві.
Немає дійсно красною оінци, нема чуднішої ви, нема більшого щастя для християнина, як крон пролити за святу віру. Але бути братом, сином, смо яком мученика - то також немала слана і немале щастя<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Великий і всемогутній Боже!
Дай мені мудрість богословських чеснот і них чеснот: віри, надії, любови, благорозумности, побожносте, здержливости й мужносте. Дай мені, Боже, мудрість апостолів, мудрість мучеників; дай мені мудрість священичу й душпастирську, дай мені мудрість проповідників і вчителів, дай мені мудрість служителів святих таїнств, дай мені мудрість Євха- ристійну і мудрість таїнственну, мудрість молитви і душевного зріния<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Розумом визнає християнин свою віру. Хто не знає своєї віри, той лише називається християнином. Бо християнин - це людина, що своїм розумом визнає % правду все те, що Христос об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то перша і найважливіша річ для християнина - знати свою віру...
Та цього не досить. Він мусить щиро полюбити її й жити так, як вона наказує. Бо мертвою е віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = По-моєму, треба дитині від перших літ, як тільки приходить вже до розуму, спрямовувати думку і молитву до Всевишнього про святість іі душі. По-моє- му, а я думаю, що і «ми маємо ум Христовий» (див. 1 Кр. 2,16), молодь у всіх виховних інституціях треба вчити, щоби до щоденних молитов додавати благання: зроби нас святими!<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Щоб усіх християн заохотити до пильного дбання, до усильної праці та старання для себе і для своїх про знання катехизму, хочу вам сьогодні пояснити, що це таке - катехизм. Ви побачите, що це справді золота книга: золота, бо містить у собі найщирі- шу й найсвятішу Божу науку; золота, бо така цінна, що її християни повинні цінити на вагу золота і ще вище та більше, ніж на вагу золота....
Це велика річ для малих, марних, бідних грішників - пізнавати Божу правду. З того зрозуміло, який це великий Божий дар із неба - катехизм, яка це ласка - знати те, що катехизм учить, бо він є Божим словом, словом Божої науки, яку з неба приніс Ісус Христос<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Боже слово Святе Письмо порівнює з насінням, яке сівач кидає в землю. З того зерна можна надіятися великих, святих, небесних овочів, бо зерно не з тієї землі, бо зерно - з неба. І дійсно, душа, в яку засіяне Боже слово, приносить Божі овочі. Не можна коротко описати, які святі, які великі ті овочі. Так само, як поле, засіяне благородним зерном, різниться від поля незасіяного, а порослого бур’яном, так різниться душа християнина, що знає катехизм, від душі лю-дини, що того Божого слова не знає або його не має<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = У християнських народів нема більш виховної сили над силу Церкви. Вона то виховує народи, вона прищеплює вже в душу дитини ті християнські чесноти, які зроблять із неї доброго патріота і мудрого громадянина. Очевидно, робить це передовсім родина. Але й батьки-християни, виховуючи дітей, роблять це під проводом і за вказівками Церкви. Вона, проповідуючи Євангеліє, безнастанно пригадує бать-кам їхні обов’язки і різні сторони їхньої праці щодо дітей<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = У християнському порядку жертва є завдатком побіди-тріумфу. З хресної смерти Христа виростає життя для людського роду. Жертвами святих, жерт-вами християн стоїть будова християнського світа<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = У чому полягає мудрість життя?
Мудрість життя полягає в одному - щоб любити те, що направду є добром. І хто зумів би так любити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком.
А тим справжнім добром є те все, що веде до Бога!
А найбільшим, найдосконалішим і безоглядним добром є сам Господь Бог.
Така людина, що шукала би тільки справжнього добра, любила би Бога над усе. Бо Бог є добром понад усе.
З цього бачите, що ця найважливіша Божа заповідь: «Люби Бога з цілого свого серця!» не є нам чужою. Бо вже за природою має людина таку силу, що й тягне до всього доброго.
А и Христос вчинив подружжя святою тайною хрис-тиянського життя, знаком І СИМВОЛОМ МІСТИЧНОЇ Любови Христа до своєї святої Церкви.
«Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5, 32), - мовить святий апостол Павло.
А взаємні права подругів зрівноважив Спаситель обопільним обов’язком християнської любови: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву» (Еф. 5, 25), «Хай чоловік віддає належне (любов) жінці, так само й жінка - чоловікові» (1 Кор. 7, 3)<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Майбутність належить тим народам, у яких по-дружжя є річчю святою, у яких родинне життя є чисте й святе!
І в таких народів легко знайти лад і силу. Такі народи з елементарною силою здобувають собі доб-робут<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Хто цілим життям бажає Божої правди і того Бо-жого ладу - заховання заповідей Божих, сповнення Божої волі та Божої слави, яке Христос обнимає тим словом: «Боже царство», - той має запоруку нехибної Божої обітниці. Усякий брак, недостаток, біда є у до-рогах Божого Провидіння лише засобами, якими Бог душу до того веде, щоб навчилася шукати Божого царства, зрозуміла, що це є, та бажала його і життям виконала<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Християнська мораль, християнське життя християнські ідеали стоять, як на твердій основі, на жертві зі себе. І без жертви зі себе нема у хрис-
тиянстві правдивих цінностей, зрозуміло, що люоов не може йти в парі з ненавистю, бо ненависть що більше звужена, то більше з любови робить якийсь егоїзм. Можна свої права боронити і своїх прав домагатися, але не шляхом ненависти до людей.
Сильно переконаним із-поміж вас християнам сказав би я, що основною чеснотою християнства є покірно про себе думати, що Бог гордим противиться, а дає свою ласку покірним<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Свою християнську любов треба вчинками дока-зувати. Всяке говорення пусте, коли за ним не йдуть вчинки! Скільки ж довкола нас усякої біди й терпіння, скільки нагод до такої любови! А хто живить у серці християнську любов, той по можності старається зарадити тій нужді та втерти сльози тих, що плачуть<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Усе християнство й усяка праця священиків - служителів престолу - є передовсім службою Все-вишньому, а для Нього - і службою ближніх, своїх братів, свого народу. Так як Христос прийшов служити, так і все в нас мусить бути службою Господеві й людям<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Наш християнський патріотизм - у тому одному, що свій нарід, нарід український, любимо хрис-тиянською любов’ю більше від інших народів та готові для нього віддати працю цілого життя й саме життя. Той християнський патріотизм не може пе- решкоджувати нам в обніманні християнською лю-бов’ю ближнього...<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Ідеалом нашого національного життя < наша рідна всенаціональна Хата Батьківщина.
Передовсім треба усвідоми ти, придивитись до не-звичайних труднощів, ЗОВНІШНІХ і внутрішніх, які стоять народові на перешкоді того, та намітити до-рогу, яка нас до того веде...
Боже Провидіння дасть українському народові виконати його природне право - вибрати собі й уста-новити форму управи своєї Рідної Хати, тому треба нам над ним так працювати, щоб тим своїм правом скористати мудро і по-християиськи<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Від виховної сили Церкви, від клопіткої виховної праці духовенства з молоддю та проповідування Євангелія і пояснювання християнських чеснот ве-ликою мірою залежить могутність Батьківщини.
На що ж опреться єдність хати? На національну єдність. Український нарід є одним народом...тому й належить йому стати суцільним національним твором.
Що ж робить людей одним народом? Передовсім мова...<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Нехай Христос стереже нашу молодь перед усяким злим впливом, нехай дасть такі обставини, в яких молоді могли б розвивати всі таланти, Богом дані.
Нехай наша молодь у кожнім поколінні має людей совісної та глибокої праці, великих, правдивих митців, знаменитих письменників, адвокатів, лікарів, архітекторів, великих промисловців і здібних купців. Нехай кожний виростає громадянином, праця якого принесе народові і користь, і славу<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Наша Церкві біс.? зліплена, розгромлена боль- шевиками. Але держіться* не з.і.. тупайте від віри, від святої Катодиіів-хоі Церкви. Тяжкші досвід, якші впаде на нашу Церкві’» е хвдітешаї. Я витку відро-дження нашої Церкви, Вона буде гарніша, величні-ша від давньої та буде обнімати цілий наш народ<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Честь, ЯКУ кидаємо гробниці мученика, веде людей до шчитання мощей святих. За мощі в Церкві прийнято вважати не тільки частини тіла мученика, але і яку-дабудь пам'ятку після нього. До таких пам’яток належать і предмети, що якийсь час лежали на гробі святого. Так цар Юстнніян посилав до Римського Архиерея звої пололгна з проханням, щоб той казав іх зложити на гробі святого Петра й ЧУМІ> до Царгорода. Вірш не сумнівалися відтак, що j но це набрало з гробу святого Петра якоїсь нот чи духовної пик
Коло церковного року ставить нам перед очима просто цілу історію Церкви: від немовлят, убитих Іродом Христа ради, і великого Стефана, до тих, що життя поклали за ікони, і до нашого священномуче- нпка Носафата, архиепископа Полоцького. Ціле наше духовенство і наш нарід почитає його як свого покровителя і покровителя справи святого з’єдинення<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Поступати все за велінням совісти - це обов’язок, до якого ми всі мусимо признаватися, який мусимо сповняти без уваги на віросповідання, до якого на-лежимо<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Дуже важливе питання
Що сталося б зі мною, коли б Христос-Спаситель ве зійшов був із неба на землю?
Колн б не буж» Христа, ні Його науки, ані святої ласки поміж тами, тоді зовсім інакше виглядав би той світ, у якому живемо. Виглядав би гірше, ніж той поганський світ перед Христом - кожний дбав тільки
Уявіть собі тепер, яким то страшним пеклом є такий світ, що в ньому ні справедливости, ні любові<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Людська потреба щастя
... Вже з народження кожна людина ш\кас собі щастя-долю; Бог нас сотворив такими. Сотворив маг для щастя. І серце наше неспокійне, коли довго щастя не знайде.
Все, що Бог нам дає, - то лише для того дас. щоб ми дійшли до вічного щастя в небі. Навіть годі, коли хрести, терпіння посилає, то дбає про наше добро і наше щастя, бо через терпіння можемо собі заслу жити на Царство небесне<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Пречиста Діва Марія Мати любить нас любов’ю рідної матері, бо в нас бачить справу рідного Сина Ісуса Христа. Справа нашого спасения, нашої сня гости - то ж справа Христа Спасителя в нас. Хто ж цього не знає?!
Свята Церква проповідує вірним любов до Пречистої Діви Марії, можна сказати, майже всіма молитва ми нашого святого обряду. Нема відправи, в якій не було би кількох, а то й кільканадцяти молитов, якими християнська душа виявляє свою любов до своєї небесної Матері<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Україна звільниться зі свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою... Мир. добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу, тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати Божа опікувалися все нашим народом, який стільки витерпів...<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Молимося за загальний мир для людства, боте жахливе нещастя, яким для людства є теперішня війна. показує нам кожної днини, якою потребою для людей г мир. А коли молимося про мир для людства, то значно більше треба нам молитися про мир серед наптого народу, про мир внутрішній, про припинення ненависти, роздорів, ворожнечі й - зі сльозами це говорю кровопролиття.
Світ гине з браку любови, гине з людської нена-висти! Не переставаймо ж благати Всевишнього про рясні, теплі дощі Його святої благодати з неба<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Духовні вправи - це хвиля, по якій не можна сказати: «Скінчилося», треба сказати: «Зачинається». І. здається, ціле життя мусимо робити так, аби все зачинати.
Щоби завжди забувати те, що за нами, але думати про те, що перед нами високе, далеке майбутнє, висока святість<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = культе ощадними, але не скупими. Ви. багаті, пам’ятайте, що все добро маете від Бога, а Бог велів вам давати милостиню. Пам’ятайте, що кожен дар який ви дали убогому, Всевишній приймає на "лій рахунок: «істинно кажу вам: усе, що ви зробити одному з моїх братів найменших - ви мені зробили,» (Мт. 26. 40). Пам’ятайте, що на Страшнім суді Мг колись осудить тих, що убогіших братів своїх л»д себе відіпхнули. В годині смерти з цілого майна тиша те Вам лишиться, що Ви убогому дали<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = я. Андреи Митрополит, хоч і не достойний називатися твоїм слугою, бажаючи, однак, тобі, Пресвята Діво, Премепорочно Зачата, віддати найбільшу честь і славу, вибираю тебе за особливу Покровительку мені повірених єпархій і всіх у них вірних. (...) Посвячую тобі всі їхні родини, їхні хати і домівки із здобутком і майном, і через Кров твого Сина, котру за нас пролив, благаю тебе, Пресвята, прийми нас усіх під свій могутній покров.
Прийми нас за дітей, будь нам Матір’ю, Заступницею, Опікункою, Владичицею і випроси, Всемилостива, всім нам ласку у Бога, щоб остерегтися в ділах, словах і думках всього, щоб могло б не подобатися Ьогу і тобі, Мати наша<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = По християнськії треба сказати, що кожна людська душа це безконечний скарб для батьків, для народу, Церкви 1 скарб, безконечне добро для самого Нога. Людська душа це таке велике добро, що Ісус Хрисгос за душі, а можна сказати й «за душу», віддає життя.
Нищення того предивного Божого творіння, яким є людина, убивання людського життя, серед якого цвітуть ті райські квіти, якими є людські душі, - це не тільки злочин, не тільки вандалізм, але й така безмежна глупота, що не можна її описати людськими словами<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Батьки, які зважуються нищити людське жит-тя, не усвідомлюють того, якого добра, якого скарбу вони себе позбавляють. Дитина, якій батьки так по-варварськи відбирають життя або якої до життя не допускають, може, якраз була призначена Богом на те, щоб прислужитися родині, може, і народові, може, і цілому людству так, як ніхто інший, або принести добро з неба, яке ніхто інший не принесе<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Пам’ятайте, християнські батьки, що ви перед Господом Богом зобов’язані дбати та працювати над вихованням своїх дітей!
...Ваша хата е першою і найважливішою школою, в якій ваші діти мають навчитися любити Бога і людей. А якою буде ця школа - такою буде, очевидно, й наука!
І якою буде ваша родина, таким буде й те виховання, яке подаватимете своїм дітям! Бо ж без опіки батьків і нема дитині життя на світі!<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Від першої ж хвилини, як тільки людина приходить на цей світ, т реба їй, як тій маленькій рослині, сонця й роси згори та доброї землі здолу...
А тим сонцем дитини є любов і дбайливість батьків, які піклуються про неї, тремтять над її колискою та й випрошують для неї Божої ласки з неба.
А тією росою для дитини є ті перші науки й перші враження, які вона пізнає. То перше слово неньки, перша наука батька, перший приклад батьків, який дитина зрозуміє<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Християнином, у повному значенні того слова, людина стає тільки через свідому віру, через сильне переконання у правді цілої Божої науки. Тому першою умовою доброго катехита є, щоби «як батько свої діти напоминав, розважав і заклинав, аби достойно перед Богом ходили» (див. 1 Сл. 2, 11-12). Любов до душ тих малих - це перша його прикмета. Вона навчить його потрапляти до сердець, знайти способи, вислови, які діти легше розуміють і приймають. Вона навчить його своїм словам надати те тепло, що молоденькі серця зрушує і єднає з Христом.
Від вашої (катехитів) праці великою мірою залежить те, як ті діти колись, може, по вашій смерті, довголітніми старцями будуть самі вмирати й пере-ходити у вічне життя.
Якою ж радістю це буде для вас - витати у небесних просторах душі тих, що вам завдячуватимуть те, що були добрими християнами і спаслися.
І чи не забуваєте часом, що слова вашої науки ви-ховують святих воюючої на землі Церкви? Чи не за-буваєте, що ваша праця, вложена в ту молоду душу, може спричинитися до виховання правдивого святого, правдивої святої?<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Уже багато літ не можу на ноги стати, правою рукою не володію, а лівою часто не можу послуговуватися. Не нарікаю, тільки Всевишньому дякую за всі малі терпіння, які Він мені посилає. Ті терпіння є завдатком спасения і вічної нагороди<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Пречистій Богородиці треба нам у молитвах по- ручати весь наш нарід, цілу Батьківщину до Дніпра і за Дніпром. Треба нам випросити для всіх братів наших і для нас усіх ласку правдивої і щирої любови до Батьківщини і всіх тих ласк, яких нам дуже треба в люті і сумні часи світової війни.
Пресвята Богородиця розуміє наші терпіння, наші потреби і, як добра Мати, хоче випросити нам розраду і поміч у всіх болючих справах, що нас непокоять<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = Щастя там, де любов
А я так міркую, що де-де, а там знайдеться трохи щастя, де знайдеться трохи щирої любови.
Єдине, правдиве і велике щастя для чоловіка - то в тім, щоб Бога над усе любити і Йому цілим серцем служити.
Хто до того щастя дійде, тому навіть і терпіння, сла-бості і біда на добро і щастя обертаються. Він у всім бачить руку вседоброго Отця, який із любови до нас усім керує і про все дбає<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q|Цитата = А друге щастя для чоловіка - то любов ближнього. Хто вміє людей для Бога любити, дбати по їхнє добро і в дечім їм допомагати, той у серці своїм знайде все щастя і вдоволення, а на додаток за любов<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
== Примітки ==
| |||