Андрей (Шептицький): відмінності між версіями

{{Q|Цитата = На перше місце виходить святий апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке щедре Боже Об’явлення і такі щедрі Божі науки. Між 12-ма апостолами знаходяться Богом натхненні письменники: Петро, Матей, Йоан, Юда, Тадей, може, і Яків. Кожен із них стає учителем для кожного з нас, коли читаємо їхні листи. І ціла Христова Церква є апостольською, тобто побудована на організації 12-ти апостолів, яким Петро був як голова і провідник<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

{{Q|Цитата = Все те діє так, що, мірою того, як вчитуємося у Святе Письмо і життям молитви вдумуємося в Хрис-

{{Q|Цитата = Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує, що зсилає на неї Божу благодать, бо є предметом віри і любови мешканців хати. Воно стереже їх від зла, показує їм дорогу, підносить їхні серця до неба, очищує плями їхніх душ. Я не вагався би сказати, що воно лікує рани їхніх тіл. Діткніться святим Єван- гелієм прокаженого - він вилікується як не фізично, то духовно, бо просвітить його душу, саму проказу оберне на лік і з терпіння виведе задаток для вічно-го блаженства<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

{{Q|Цитата = Звичай читати Святе Письмо щоднини, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей; воно ж є кормом здоровим, цілющим, який зміцнює...<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

{{Q|Цитата = Заки я навчився читати й писати, коли ще не здавав собі справи з почувань, я серцем відчув красу старої нашої ікони. Я був, відай, дуже малим хлоп-чиком, коли в нашій старенькій деревляній церкві у Прилбичах, стоячи перед іконостасом, відчував ту незбагненну емоцію, що її я нині назвав артистич-ною емоцією. Я мусив бути маленьким хлопчиком, бо наш старенький парох, якого я відтак на добру голову переріс, тоді видавався мені велетнем, як він у святих ризах виходив дияконськими дверми на Великий вхід. (...)<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

{{Q|Цитата = Усе те разом надзвичайно зворушувало моє сер-це. Гієратичні (священні) постаті в іконостасі, на мене звернений зір Христа Спасителя і святої Його Матері та якась містична темрява, в якій світиш тільки свічки, і їхній відблиск на золотих тлах ікон, дим кадила, що зносився до неба разом із звуками пісні, - все те разом складало вражіння таке глибо* ке, яке ледве чи коли в житті пам’ятаю. А глибоке було вражіння якраз тому, що поза тими зовнішніми проявами відчувало серце якусь таємну глибінь, що, наче промінчик, спливала на душу з-поза світу, наче з неба.

Немає дійсно красною оінци, нема чуднішої ви, нема більшого щастя для християнина, як крон пролити за святу віру. Але бути братом, сином, смо яком мученика - то також немала слана і немале щастя<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

{{Q|Цитата = Великий і всемогутній Боже!

А найбільшим, найдосконалішим і безоглядним добром є сам Господь Бог.

Така людина, що шукала би тільки справжнього добра, любила би Бога над усе. Бо Бог є добром понад усе.

«Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5, 32), - мовить святий апостол Павло.

А взаємні права подругів зрівноважив Спаситель обопільним обов’язком християнської любови: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву» (Еф. 5, 25), «Хай чоловік віддає належне (любов) жінці, так само й жінка - чоловікові» (1 Кор. 7, 3)<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

Єдине, правдиве і велике щастя для чоловіка - то в тім, щоб Бога над усе любити і Йому цілим серцем служити.

Хто до того щастя дійде, тому навіть і терпіння, сла-бості і біда на добро і щастя обертаються. Він у всім бачить руку вседоброго Отця, який із любови до нас усім керує і про все дбає<ref name="365_УКГЦ"/>.}}

 

== Примітки ==