Куліш Пантелеймон Олександрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 7:
* Відродження духу народного в діяльності невеликої верхньої верстви залежить від близькості цієї верстви до маси й любові до неї<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 39</ref>.
* «Малоросійські простолюдини на питання „звідки ви?“ будуть відповідати „з такої-то губернії“; але на питання „Хто ви? Який народ?“ не знайдуть іншої відповіді, як тільки: „Люде, так собі народ та й годі“. „Ви русскіє? — Ні. — Хохли? — Якії ж ми хохли? (Хохол — слово лайливе, і вони його відкидають). — Малоросіяни? — Що то за маросияне? Нам його й вимовить трудно“ (Малоросіянин — слово книжне і вони його не знають). Словом, земляки наші, даючи називати себе Руссю, Черкасами, чим завгодно, самі себе називають тільки людьми і не присвоюють собі ніякого власного імені…»<ref>http://www.imath.kiev.ua/~golub/gadyach/media2005.htm</ref><ref>[https://books.google.com.ua/books?id=IUpAAAAAYAAJ&hl=uk&pg=PA235#v=onepage&q&f=false П. Кулиш. Записки о южной Руси. Том 1. – С-Петербург: тип. А. Якобсона, 1856. – С. 235.]</ref>
* {{Q
| Цитата = Простолюдин наш, за всієї байдужості до того, що нині перед ним діється, надзвичайно схильний мріяти й часто з нічев'я добуває дивовижні надії: новий доказ юности племені, яке передчуває краще життя попереду<ref>Кравченко В. Україна, імперія, Росія. Вибрані статті з модерної історії та історіографії / Український науковий інститут Гарвардського університету; Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці; Східний Інститут українознавства ім. Ковальських; Інститут Критики, Серія "Критичні студії". – К.: Вид-во Часопис "Критика", 2011. – С. 275</ref>.
| Автор =
| Оригінал = }}
=== Переспіви [[Біблія|Біблії]] ===
{{Q▼
| Цитата = Бог він бранї і руїни,
| Коментар = «Мусїєві піснї», розділ «Над Червоним морем» (Втеки, голова XV).}}
{{Q
| Цитата = Хто в нас Бог, опріч Єгови?
хто заступник, опріч Бога?
Він менї дарує силу,
і рівня мою дорогу.<ref>Кулїш П. Псалтир або Книга хвали Божої // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 3. — С. 134</ref>
| Коментар = «Псалтир або Книга хвали Божої», Псальма XVIII.}}
{{Q
| Цитата = Ой блажен той рід, що́ вибрав
Бог у займанщину,
той народ, щó Бог у його
Єгова єдиний!<ref>Кулїш П. Псалтир або Книга хвали Божої // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 3. — С. 158</ref>
| Коментар = «Псалтир або Книга хвали Божої», Псальма XXXIII.}}
{{Q
| Цитата = Хвалїте Господа, хвалїте,
раби його, покірні слуги;
нехай iмя його сьвятить ся
од нині і во віки вічні.
Од сходу сонця до заходу
його імя сьвяте і хвальне.
Високий Бог над усїм сьвітом,
і висче неба його слава.
Хто Бог, як наш Господь Єгова,
що́ возсїда на високостях,
що́ прихиляєть-ся з престолу
і небо й землю озирає?<ref>Кулїш П. Псалтир або Книга хвали Божої // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 3. — С. 293</ref>
| Коментар = «Псалтир або Книга хвали Божої», Псальма CXIII.}}
=== Різне ===
{{Q
| Цитата = Старий лїтами, та не млявий,▼
Перекотиполе нове,▼
[[Сковорода Григорій Савич|Грицько Сковорода]] упрямий,▼
Таким і в споминках живе, —▼
Упрямий всюди, хоч мовчущий,▼
Де промовляв до нього Сущий,▼
Сий, Deus, Θεός, [[Єгова|Єговá]]:▼
Сьвяті однаково слова.<ref>Кулїш П. Грицько Сковорода // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 2. — С. 352-353</ref>
| Коментар = «Грицько Сковорода» («Пісня друга», LIX).}}▼
* А тим часом дбаймо про свою словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі. <small>''(«Листи»)''</small>
Рядок 230 ⟶ 271:
* Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.
: <small>''(«Орися»)''</small>
▲{{Q
▲ | Цитата = Старий лїтами, та не млявий,
▲Перекотиполе нове,
▲[[Сковорода Григорій Савич|Грицько Сковорода]] упрямий,
▲Таким і в споминках живе, —
▲Упрямий всюди, хоч мовчущий,
▲Де промовляв до нього Сущий,
▲Сий, Deus, Θεός, [[Єгова|Єговá]]:
▲Сьвяті однаково слова.<ref>Кулїш П. Грицько Сковорода // Твори Пантелеймона Кулїша. — Львів: Виданє товариства «Просьвіта», 1909. — Том 2. — С. 352-353</ref>
▲ | Коментар = «Грицько Сковорода» («Пісня друга», LIX)}}
== Про Куліша ==
| |||