Відмінності між версіями «Емма Андієвська»

 
==З [[Роман про людське призначення (роман)|"Роману про людське призначення"]]==
* Той, хто за остаточне, завжди програє.
** Андієвська Е. ''Роман про людське призначення''. - К.: "Орій" при УКСП "Кобза" 1992. - С. 9.
* ...не виключене, що саме в цьому стремлінні: головою крізь мури до недосяжного - і міститься людське призначення, хоча людина того ц не знає, а часто й не хоче знати, покладаючися з лінощів на випадок або, коли вже дійсно повна безвихідь, на провидіння...
* ...від кожної зайвої речі в помешканні заводиться лукавий, перетворюючи гостинну людину на скнару і відлюдка...
** Там само. - С. 17.
* ... червоні царі видушують весь український народ (б'ють та ще й плакати не дають), який попри тристалітнє перебування під братньою різалкою-чоботиськом не хоче перетворитися на росіян...
** Там само. - С. 19.
* Надмір горя робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, - раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків – порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і – теж лютою і жорстокою.
** Там само. - С. 21.
* ... кожна людина має право на свій унутрішній - нехай і який мікроскопічний - безлюдний острів...
** Там само. - С. 23.
* Усі геркулеси на словах виявляють надмірну чутливість, бо ж безкарно товктися у чужій душі значно легше, ніж зносити мікроскопічну подряпину на своїй.
** Там само. - С. 25.
* ...зло не терпить, коли з нього зривають личину, розпізнавши, чим воно є насправді, і намагаєть ліквідувати надто прозорливих свідків...
** Там само. - С. 33.
* ... бо коли вмирає людина, гасне зірка, а коли до ноги вирубують будь-який народ (не мій народ? - помиляєшся, - твій! - кожний народ, який вирубують, - твій!) за мовчазною згодою інших, удатніших (ох, ці українці, чого ж їх не вирубувати, цих "рабів німих"? їх вимордовують мільйонами, а вони навіть кричати не вміють, як інші пискатіші! Чи інші - просто не чують: не в той бік вуха? вітер не той? а чутність - не тільки маршова, а й сфер, - завжди на боці сильного?), а коли до ноги вирубають будь-який народ (а його ж вирубують, Господи, як же його вирубують!), загниває душа всесвіту й розлітаються на друзки сонячні системи, а тоді на порозі Судний лень, і знову до нуля повертаються всі галактики...
** Там само. - С. 35.
* ... зрештою, може, й справді людина ніколи не бачить найсуттєвішого в іншій, орієнтуючися на випадкові, ніби характерні, а в дійсності поверхові, захисні ознаки, які тільки затемнюють і утруднюють розуміння іншої істоти?
** Там само. - С. 38.
* ... серед українців переважають травоїди, а для самостійної держави, оточеної з усіх боків старшобратніми (найрізноманітніших відтінків із спільними чорносотенними нутрощами) залізобетонними щелепами, що затялися всіх українців перемолоти на росіян, треба більше м'ясожерів і сталевих ліктів, а не травоїдних просторікувань про любов до ближнього ...
** Там само. - С. 46.
* ... в Тадзьовому серці Київ ані трохи не поступався жодному вічному містові в світі - Київ витримав, а невідомо, чи Рим витримав би, якби в ньому триста років просиділи старші браточки...
** Там само. - С. 85.
* ... людина на те вставлена у випадкові чарупки нації, кольору шкіри, успадкованих домовностей, уроєнь, жорстокости й глупоти, аби вона прийшла до себе, а цим самим до основи буття, крізь грудку болота, крізь найпроминальніше, крізь мотлох і непотріб, бо найвище лежить не лише поруч, а здебільшого в самому найницішому, найупослідженішому, і, щоб його розгледіти й засвітитися душею, треба нахилитися, не боячися закалятися, і тоді саме небо відкриється всередині, розсунувши в улещатованому мозку муровані, а насправді не стійкіші від мильної плівки перегородки...
** Там само. - С. 89-90.
* ... почуття влади над іншою людиною неминуче тягне за собою ерозію душі того, хто цієї влади засмакував, навіть якщо ця влада не виходить за межі родинного кола...
** Там само. - С. 101.
* ... чоловікові вистачає й звичайнісінького таланту, аби за відповідної наполегливости стати генієм, а жінці навіть за нібито поступового двадцятого століття треба народитися генієм, аби здобутися на сякий-такий талант, а тоді й розблязкують, ніби забракло здібностей...
** Там само. - С. 105.
* ... сила, що рухає світом, безлика, ..., вона, ця сила, лише на вихідних пунктах, якими вона проламується в людське життя, обертається на добро чи зло...
** Там само. - С. 109.
* Людина до самої смерти має право вибору, що здатне переінакшувати перебіг світових подій, хоча цим правом рідко хто користується...
** Там само. - С. 188.
Анонімний користувач