Андрей (Шептицький): відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 122:
{{Q|Цитата = По християнськії треба сказати, що кожна людська душа — це безконечний скарб для батьків, для народу, Церкви і скарб, безконечне добро для самого Бога. Людська душа це таке велике добро, що Ісус Христос за душі, а можна сказати й «за душу», віддає життя.
Нищення того предивного Божого творіння, яким є людина, убивання людського життя, серед якого цвітуть ті райські квіти, якими є людські душі, — це не тільки злочин, не тільки вандалізм, але й така безмежна глупота, що не можна її описати людськими словами<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
{{Q
| Цитата = Почуватися до цього синівства, признавати Єгову своїм батьком, а себе Його сином (чи ж треба говорити, що прибраним сином? — прибраним, але правдивим у природному Сині — а нашому Браті по людській природі, Ісусі Христі) — це перше розположення потрібне до [[молитва|молитви]].{{sfn|Божа Мудрість|1978|с=75}}
| Коментар = «Божа Мудрість», розділ VI «Прохання про Мудрість».}}
{{Q|Цитата = Пречиста Діва Марія Мати любить нас любов’ю рідної матері, бо в нас бачить справу рідного Сина Ісуса Христа. Справа нашого спасення, нашої святости — то ж справа Христа Спасителя в нас. Хто ж цього не знає?!
Свята Церква проповідує вірним любов до Пречистої Діви Марії, можна сказати, майже всіма молитва ми нашого святого обряду. Нема відправи, в якій не було би кількох, а то й кільканадцяти молитов, якими християнська душа виявляє свою любов до своєї небесної Матері<ref name="365_УКГЦ"/>.}}
| |||