Іздрик Юрій Романович

Іздрик Юрій Романович (нар. 16 серпня 1962) — український прозаїк, поет, культуролог.

Іздрик Юрій Романович
Юрій Іздрик (2008)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  •  

Патріотизм — це дуже інтимна штука, ну, холєра, це як любов до жінки. Як можна об'єднати поняття «любов до жінки» в якийсь загально-національний рух? Або під стягами любові до жінки разом ходити на демонстрації чи вмирати за це? Можна вмерти за жінку, а можна за Батьківщину — кожен вирішує сам[1].

  •  

Проза для мене завше була актом автопсихотерапії. Тобто обговорення, називання емоцій. Бувають і депресивні вірші, але здебільшого це все-таки позитив, принаймні я так переживаю зараз[2].

  •  

У 90-ті був досить непростий період, коли паралельно відбувалися різкі соціальні трансформації, розвивався бандитизм, безгрошів’я. Але я та мої однолітки, колеги: тогочасний Андрухович, Прохасько, Єшкілєв, – ми намагалися, отримавши свободу з розвалом союзу, у тому числі свободу публікацій, творити та пропагувати у маси більш-менш модерне, більш-менш космополітичне мистецтво[2].

Острів Крк ред.

  •  

Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш? Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі. Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати. Зазвичай я прокидався раніше і дивився, як вона спить. Куди там! — я просто милувався, дивлячись, як вона спить. Я не знав, що можна спати так гарно, що гарним може бути навіть дихання. Я ніколи не здогадувався раніше, що можу полюбити чиєсь дихання, зрештою, раніше я не здогадувався багато про що, і віриш… був набагато щасливішим[3].

Цитати про автора ред.

  •  

З огляду на пропиті разом роки це справді важко і не завжди мені вдається — відокремитися від Іздрика[4]. — Юрій Андрухович

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Іздрик.. Острів Крк та інші історії: повість, новели, автокоментар / Передмова Юрія Андруховича. — І.-Ф.: Лілея-НВ, 1998. — 120 с. — ISBN 966-7263-38-X
  • RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга друга. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 264 с. — ISBN 978-617-679-191-1