Атеї́зм (від грец. άθεος, безбожний), безвірництво — світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших «потойбічних» істот тощо. Атеїзм протиставляється вірі в існування надприроднього — теїзму у формі багатобожжя (політеїзму) або єдинобожжя (монотеїзму).[1][2] Деяким релігіям (буддизм, наприклад) притаманна відсутність віри в персоніфікованого бога.[3] Інколи такі релігії називають атеїстичними.
Повідомлення про мою релігійність є чистісінькою брехнею. Я не вірю в особистого Бога. Якщо ж будь-які з моїх висловлювань можуть здатися комусь релігійними, то це, ймовірно, — моє безмежне захоплення структурою світу, яку нам показує наука[4].
Атеїзм потребує релігії нітрохи не менше, ніж віра. (Оскар Вайльд)
Атеїзм — це тонкий шар льоду, за яким одна людина може пройти, а цілий народ впаде в безодню. (Френсіс Бекон)
Безбожники — це віруючі, які не бажають бути ними. (Станіслав Єжи Лец)
Мені не потрібен бог, який не вміє відповісти на мої запитання... (Бернард Шоу)
Між релігією та справжньою наукою немає ні спорідненості, ні дружби, ні ворожнечі: вони на різних планетах. (Фрідріх Ніцше)
Чи знайдеться батько, який захотів би мучити свою крихітку незаслуженими шлунковими кольками, незаслуженими муками прорізування зубів, а потім свинкою, кір, скарлатина і тисячами інших тортур, придуманих для ні в чому не винної маленької істоти? А потім, з юності і до могили, став би терзати його незліченними десятикратними карами за будь-яке порушення закону, як навмисне, так і випадкове? З найтоншим сарказмом ми облагороджуємо бога званням батька — і все ж ми чудово знаємо, що, потрап нам в руки батько в його дусі, ми негайно б його повісили. (Марк Твен)
Якби боги існували, як би виніс я, що я не бог? (Фрідріх Ніцше)