Бубка Сергій Назарович

радянський та український легкоатлет, чемпіон Європи та світу, багаторазовий світовий рекордсмен, олімпійський чемпіон

Сергій Назарович Бубка (1963, Луганськ, СРСР) — український радянський легкоатлет (стрибки з жердиною). Олімпійський чемпіон, чемпіон світу і Європи. Володар 35-ти світових рекордів. Заслужений майстер спорту СРСР. Герой України. Президент Національного олімпійського комітету України.

Сергій Бубка
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  •  

Тренер ніколи мені не приділяв більше уваги, але я вмів його слухати, аналізувати і втілювати це в життя. Тому основа успіху — працелюбність, і тільки потім — талант[1].

  •  

Легких шляхів на вершину не буває. На одних змаганнях я впав на планку, і вона вибила мені зуб. Мама сказала, що треба кидати, завершувати свою спортивну кар'єру. Але я сказав: «ні, мені це подобається» й продовжував займатися. З 12 років сидів на різних дієтах, постійно собі відмовляв – легко не було ніколи[1].

  •  

Досягаючи високого результату, в жодному разі не можна довго лишатись на п'єдесталі. Наступного дня варто спуститися на землю й продовжувати працювати, адже завжди є недоліки, є куди вдосконалюватися[1].

  •  

Поки в тебе є ще бодай одна спроба, ти не програв[1].

  •  

Мій психолог радив мені ніколи не налаштовувати себе злістю на суперника. Тому це має бути лише злість на самого себе. Взагалі я завжди починаю точку відліку з самого себе. Якщо я не подолав, якщо я програв, то в цьому винен передусім я[1].

  •  

Конкуренція завжди потрібна, вона дає зростання і не дає заспокоїтися. Звісно, було б чудово спокійно перебувати на лідерській позиції, коли ніхто не турбує. Але саме коли тебе хтось обходить, ти таким чином починаєш ще наполегливіше працювати над собою, щоб лишитися найкращим[1].

  •  

Я ніколи не ставив якогось конкретного результату, який би вважав максимумом, вище якого не стрибнеш. Я вважав, що якщо постійно вдосконалюватись, то це можливо – весь час рухатися вперед[1].

  •  

Одна з проблем видатних спортсменів і великих особистостей, що вони після завершення кар'єри так само чекають, що всі їм щось винні і чимось зобов'язані. У цьому житті ніхто нічим нам не зобов'язаний. І все, що ми можемо створити, ми маємо самі створювати. Ніхто ж так просто не дав і не вдягнув на тебе олімпійську медаль – ти до неї йшов і боровся. Так само в житті: треба йти й боротися[1].

Галерея ред.

Примітки ред.