Джон Роберт Фаулз (англ. John Robert Fowles , 31 березня 1926 — 5 листопада 2005) — англійський прозаїк та есеїст.

Джон Фаулз
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

«Арістос» (1964) ред.

Джон Фаулз «Аристос», пер. с англ. И. Бессмертной (АСТ Москва, 2006, ISBN 5-17-034538-0)

  • Я не вважаю себе атеїстом, однак моє уявлення про «Бога» і про неминучу відсутність у нас «хазяїна» зобов'язує мене поводити себе так, ніби я — атеїст.
  • Життя — ціна, яку ми платимо за смерть, а не навпаки.
  • Суспільства, що стереотипують нас загострюють у нас почуття самотності. Вони штампують для нас маски та ізолюють нас від самих себе.
  • Нав'язування щастя — то є фактичне позбавлення права самому обирати те, що зробить тебе щасливим, — і по суті, тоталітарне і становить спотворену форму заздрощів, що створює порочне коло, де заздрість руйнує щастя, що руйнує заздрість… і так до того часу, доки людство не почне так само підкорятися нав'язуваним йому обставинам, як підкоряються їм тварини під час лабораторних експерементів.
  • Для гуманіста характерне прагнення відсторонитися; жити на сабинській фермі, писати «Odi profanum vulgus, et arceo».
  • Гуманіст — це той, хто здатен побачити хороше у своїх ворогах, побачити хороше в їхніх філософіях; він бачить хороше у своїх ворогах, бо він не може припустити того, що вони відверто злі, і він бачить хороше в їхніх філософіях, бо їхня філософія не може бути цілком позбавлена здорового глузду і людяності.
  • Гуманіст дотримується золотої середини, здорового глузду, середини дороги і намагається зрозуміти і ту й іншу сторони; він викликає повагу, але не вражає уяву.
  • Екзистенціалізм — це бунт індивіда проти усіх систем мислення, психологічних теорій, а також соціально-політичного гніту, що намагаються позбавити його індивідуальності.
  • Секс — це взаємообмін насолодами, потребами; кохання — це дар без віддару.
  • Справді найперша функція мистецтва — не виправляти помилки і недоліки суспільства, недосолювати прісні страви, але, в союзі з наукою, займати центральне місце в людському існуванні.

«Мантиса» (1982) ред.

  • Роль автора чисто випадкова, він — посередник, його статус має не більше значення, ніж статус помічника бібліотекаря, котрий передає читачеві текст.[1]

Примітки ред.

  1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 46