Еразм Ротердамський

мислитель епохи пізнього Відродження

Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus; 1466/1469 — 1536) — мислитель епохи Відродження.

Еразм Ротердамський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Цитати ред.

Нижче відбито перелік цитат, що стосуються різноманітних тем життя, згідно з алфавітним порядком.

Д ред.

  •  

Даруй світло, і пітьма [темрява] зникне сама по собі.

Ж ред.

  •  

Жити гідно не заборонено нікому.

З ред.

  •  

Знання — у дії.

І ред.

  •  

Істина не вміє брехати.

  •  

Моя вітчизна там, де моя бібліотека.

Н ред.

  •  

Найчастіше перемагає той, кого не сприймали всерйоз.

  •  

Немає нічого складного для тих, хто має бажання.

  •  

Не пояснюй - друзі зрозуміють, вороги все одно не повірять.

  •  

Не варто звинувачувати себе в тому, що ви маєте бібліотеку вивчених книг, але самі не вчитеся.

П ред.

  •  

Передбачення майбутнього походить не від оракулів та авгурів, а від мудрості.

С ред.

  •  

Самозакоханість — це не що інше, як куріння фіміаму самому собі; коли ж це робиться іншим, то зветься лестощі[1].

  •  

Світ сповнений фарисеїв.

  •  

Страшно бути обманутим, але ще страшніше не бути обманутим.

Т ред.

  •  

Твори, написані жартівливим стилем, не такі нудні і приносять читачеві більшу користь, аніж сповнені бундючної серйозності.

  •  

Треба поважати шлюб, поки він є чистилищем, і розривати його, коли він стає пеклом.

У ред.

  •  

У людському товаристві все робиться дурнями і поміж дурнів.

  •  

У темряві всі жінки однакові.

Усе людське життя — що це, як не комедія, в якій кожен виступає в іншій масці і кожен грає свою роль доти, доки режисер не вижене його зі сцени.}}

  •  

Чи може він любити того, хто ненавидить себе? Чи може жити в гармонії з іншими той, хто розійшовся в думках із самим собою? Чи може він бути добрим до того, хто сам собі неприємний і гнітючий?

  •  

Чи є, клянусь живим Богом, щось щасливіше за те зерно людства, яке заведено називати дурнями, блазнями, недоумками, капустоловами?

Я ред.

  •  

Якби хтось хотів піти проти всіх, я б порадив йому наслідувати приклад Тимона[2] і піти кудись у пустелю і там наодинці користуватися своєю мудрістю.

  •  

Якщо розсудливість ґрунтується на досвіді, то кому вона зобов'язана честю свого найменування - мудрим, які нічого не роблять з сорому чи боязкості, чи нерозумним, яких ніщо не стримує ні сором, бо сорому немає, ні небезпека, бо вони її не усвідомлюють?

  •  

Я громадянин світу, всім відомий і всім чужий.

Довгі цитати ред.

  •  

Як мало місця відведено розумові – тісний закуток голови, а решту тіла віддано пристрастям. До того ж розумові протиставлено двох несамовитих тиранів. Перший – гнів, що займа верх грудної клітки і тримає, мов у в’язниці, навіть саме джерело життя – серце. Другий тиран – хтивість, яка має широку владу над людиною. Про те, що розум не дуже впливає на ці дві нечисті сили, досить виразно показує щоденне життя людей. Хай розум кричить, хоч лусне, про правила і норми моралі, - супостати, зв’язавши цареві руки й ноги, дають такого прочухана, що він украй виснажений, кінець кінцем з усім згоджується.

  •  

Не знаю, чого зможуть домогтися мій талант і мої твори, проте я наміряюсь і прагну бути корисним не лише німцям, а й французам, іспанцям, англійцям, чехам, рутенцям і, якщо тільки зумію, навіть туркам і сарацинам.  — з листа Йонасові Йодоку від 10 травня 1521 p.

  •  

Є в світі нещастя, якого слід завжди наполегливо уникати. Треба захищатись від нього всіма засобами, відганяти його від себе з усіх сил. Цим лихом є війна. Немає воістину речі згубнішої, злочиннішої, небезпечнішої за неї. Вона наносить людям найболючіші рани. Вона проймає їх найбільшою огидою, будить в них невимовну відразу. […]Війна завдає стільки горя, що жодна мова, не те що моє незграбне слово, неспроможна його висловити. — з «Війна мила тим, хто її не зазнав» (1515).

  •  

Як можна співставляти розбій і митру? Що спільного в єпископського або пастирського посоха з мечем? Як можна вітати людей з миром і водночас ввергати їх у найжорстокіші битви, розхвалювати мир на словах, а насправді ж закликати до війни? Як можна, щоб ті ж самі вуста голосно славили миролюбного Христа і вихваляли війну? — зі «Скарги Миру» (1517).

Примітки ред.

  1. Як удосконалювати самого себе / Томан І: Пер. з чес. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 33
  2. Скоріше за все йдеться про апостола Тимона Бострийського

Джерела ред.